Цьогоріч українці відзначають Різдво 25 грудня. Після календарної реформи ПЦУ єдину дату свята затвердили й на державному рівні. Різні народи зустрічають цей день зі своїми традиціями та обрядами. Різдвяні павуки, кутя, колядки та дідух, – чи задумувалися ви, що багато з елементів нашого традиційного святкування має не християнське, а язичницьке походження.
У новому матеріалі розповідаємо детальніше про походження традицій та нові дати святкування.
Джерело: Бюро спадщини.
Все почалося з вшанування Коляди
Колядки – це урочисті календарно-обрядові пісні з зимового циклу свят, що мають глибокі історичні корені. У сучасній Україні вони виконуються під час святкування Різдва, набувши християнських мотивів, однак колись ці пісні були пов’язані із язичницькими обрядами які вшановували Сонце та культ предків.
Коляда — давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців — Коленда, молдаван та румунів — Колинда). Один із найбільших та найшановніших персонажів міфології українців. Ім’я походить від слова Коло — давньої назви Сонця (у скіфів Коло — Кеайс).
За легендою, Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога.Тим часом богиня Мара ганяється за Колядою, намагаючись цьому завадити та встановити вічну зиму та ніч. Щоб заховатися Коляда перетворюється на козу, – звідси й походить традиція переодягання у цю тварину під час вертепу.
Колядою називали й богиню, і саме свято. Крім того, Колядою називали Дідуха – символічний сніп із житніх колосків, якого ставити на кут стола, або будинку. Він служив головним символом свята до того, як стало звичним прикрашати ялинку. Колядою називали й святковий хліб чи калачу на столі.
Традиції святкування
Під час святкування Коляди було заведено запалювати вогонь, як символ народження нового сонця, та обсипати одне одного та помешкання зерном для плодючого врожаю. Українці їли кутю, виконували колядки та вбиралися у традиційні костюми.
Популярність Коляди серед українців призвела до того, що церква пов’язала його із християнським Різдвом. До самого свята в родині шили нові сорочки, придумували костюми, робили витинанки з паперу, плели “солом’яні павучки”, щоб захистити свої родини від злих духів, а також ставили у домі головну різдвяну окрасу домівки – Дідуха, що символізував вшанування померлих пращурів і забезпечення багатого врожаю.
Свічки запалювали в дерев’яному чи керамічному трисвічнику, так званій трійці.
На завершення святкування Коляди готували трапезу із 12 пісних страв — за кількістю місяців у році, а тепер і апостолів.
Колядки, вертеп, щедрівки та посівання
Саме зі свята Коляди й пішла традиція — ходити від хати до хати та вітати всіх піснями. Вітали у піснях не із народженням Ісуса Христа, а з народженням нового Сонця. Багато колядок збереглось із того часу, лише слова були подекуди змінені.
Колядники України традиційно вирушають із вертепом – театральною виставою, що об’єднує в собі прославляння Бога і комічне відтворення побутового життя. Від стародавнього мандрівного маріонеткового театру історія вертепу розвинулася у живе вертепне дійство з різноманітними персонажами та музичним супроводом.
Дійовими особами зазвичай є Ангел, Пастушки, Три Царі, Чорт, Смерть, Цар Ірод та його воїни, Козак та інші. Перевдягались у маску Чорта і Смерті — які уособлювали злих духів, Бабу і Діда — уособлення предків, роду, Козу, яка була символом перевтіленого божества Коляди. Неодмінний атрибут вертепу – різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса. Зірку виготовляють із дерева, а потім обклеюють кольоровим папером, тканинами та додають китиці.
Традиційно заведено починати колядування у переддень Різдва, тож за новим стилем починати коляду можна буде ввечері 24 грудня, а закінчувати — на Новий рік.
Також перед Старим Новим роком було заведено щедрувати — 13-14 січня. Однак якщо відзначати свята за новим стилем, щедрувати доведеться 31 грудня на Новий рік у переддень свята Василя. Щедрівками вітають одне одного зі святами й бажають багатого року, закликаючи в дім добробут та врожай.
Раніше посівати було прийнято в останній день колядувань, тобто на Старий Новий рік 14 січня. Однак за новим стилем, зранку 1 січня хлопці та чоловіки ходять від хати до хати та, вітаючи зі святом, посівають. З порога вони засівають дім зерном, що символізує родючість і достаток. А ще, промовляють короткі вірші-засівалки.
