Борис Ґудзяк закликав українське духовенство замислитися про єдину дату святкування Різдва

3325
різдво шопка

різдво шопка

Владика Української греко-католицької церкви Борис (Ґудзяк) закликав духовенство церков України замислитись про єдину дату святкування Різдва.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

Подаємо його допис:

У 2100 році Юліанський календар змусить нас змінити дату Різдва. В XXII ст. Різдво припадатиме на 8 січня – і ця дата ще на один день віддалятиме нас від астрономічної точності. Властиво святкування Різдва Христового припадає не на 7 чи 8 січня, а завжди на 25 грудня. Просто для тих, хто вживає Юліанський календар для релігійних празників, 25 грудня випадає за світським календарем на 7 січня. Так було в XX столітті, є в XXI, XIX це було 6 січня, а в XXII-му, нагадаймо собі, 8 січня. Однак ми всі дотримуємося Григоріанського календаря у нашому щоденному житті. Ми, українці, живемо у такій календарній плутанині хто сто років, а хто більше ніж 400.

Календар – це традиція, символ, рішення спільноти, умовність, і саме тому він такий важливий. Він нас об’єднує. Чи так мало б бути. До глибокої символічності календаря не можна ставитися поверхово. Тому кожна зміна календаря – чи то в 1582 році за часів папи Григорія XIII, чи в Британії в середині XVIII століття, чи в Греції в 1920-тих роках, чи в українській діаспорі в ХХ столітті – відбувалася з труднощами і супроводжувалася конфліктами і поділами. Це слід пам’ятати, пропонуючи чергову зміну.

Але це минуле. Сьогодні не лише католицький і протестантський світ, але й більшість православних церков використовують Григоріанський календар для нерухомих свят, в тому числі для святкування Різдва. Старого календаря дотримуються Російська православна церква, Афон, Сербська православна церква, Єрусалимська православна церква, Грузинська православна церква та східно-християнська Україна, православна і греко-католицька…

7 січня переважно випадає на будень, коли всі мають йти до праці, а діти і студенти уже повернулися до навчання після канікул і часто саме готуються та складають іспити. Звільнитися з роботи та іспитів непросто, тому наші святкування Різдва серед робочого тижня зазвичай скромніші…

Наш календар є питанням ідентичності, тому деякі спільноти його так міцно тримаються… Звичайно ж, пережиття Різдва Христового не повинно залежати лише від зовнішніх обставин. Нерідко серед святкового освітлення, колядок та усіх атрибутів свята, людина може не віднайти миру в душі і не зустріти Спасителя, який проходить у світ. Однак, чому дозволяти побутовим незручностям «красти у нас Різдво»? Як зберегти ідентичність і водночас бути тут і тепер, єднатися з людьми навколо?

Беручи до уваги всю історичну складність переходів на новий календар і розуміючи важливість єдності з нашими рідними та близькими в Україні та ближніми у містах, де ми зараз перебуваємо, Паризька єпархія святого Володимира Великого Української греко-католицької церкви робить обережні, але рішучі кроки у напрямку святкового єднання. У двох точках нашої єпархії, де вірні нашої церкви закоренилися у місцевий ритм і побут – університетському Лювені (Бельгія) і французькому королівському містечку Санліс, де донька Ярослава Мудрого вповні увійшла в місцеві реалії, ставши дружиною короля – ми цього року святкуємо Різдво Христове за Григоріанським календарем. В Лювені парафія повністю переходить на цей календар для святкування нерухомих свят, зберігаючи старокалендарну пасхалію за прикладом греків, румун та інших православних. В Санлісі Різдво за новим стилем – це експеримент, бо парафія на загал дотримуватиметься старого календаря.

Більшість вірних нашої єпархії відзначатиме Різдво за старим стилем. Духовно ми будемо синхронізуватися з Україною, хоча й перебуватимемо в певному анахронізмі з оточенням.

Знаємо, що питання зміни календаря, час до часу піднімають в Україні, особливо молоді люди. Звичайно, зараз під час війни та інших негараздів, коли українцям так потрібна єдність, питання зміни календаря не на часі. Проте потрібна здорова дискусія… Заохочуємо всі Церкви в Україні у молитві замислюватися над цим питанням, можливо в цьому Україна і дасть приклад сусіднім Росії та Білорусі.