Усе найкраще – своїм. Кому влада Львова віддає «козирні» землі міста та які махінації для цього проводять, – у новому розслідуванні проекту Zмови на NТА.
Минулого тижня Zмови розпочали історію про те, як одне, на перший погляд, звичайне оголошення про продаж 10 соток землі, у підсумку відкрило цілу схему махінацій із нерухомістю у Львові.
Це ділянки, отримані незрозумілим шляхом, які намагаються продати під забудову, не маючи на руках відповідних документів. Або ж перемоги в аукціонах, де є ознаки змови.
І стоїть за цим маловідомий для загалу підприємець – Юрій Стеців. То, хто ж він такий і до кого нас у підсумку привів, – продовження розслідування «Рухома нерухомість: схеми львівських бізнесменів».
Злочинно-халатне переущільнення міста
Поставили перед фактом, що тут буде забудова, що нам сонця не буде
До центру міста лише кількасот метрів, а під боком – один із найбільших торгових центрів Львова. Такому місцю розташування позаздрить будь-який забудовник. Проте землю у своє розпорядження отримав навіть не хтось із лідерів будівельного ринку, а маловідома фірма «Замарстинів 40». Скорочено – Z40. Саме так називається новий житловий комплекс, що нині зводиться за однойменною адресою.
Це сучасний багатоповерховий житловий будинок із просторими офісними приміщеннями та готелем, на даху якого передбачено терасу з виглядом на Замкову гору. Інвестувати у все це пропонують на офіційному сайті компанії:
«Нова архітектура Z40 відповідає на актуальний запит сучасної людини міста у приватності, комфортному житловому просторі, пішій доступності до культурних та відпочинкових зон центру Львова. Запрошуємо стати власниками нової інвестиційної та житлової нерухомості Z40, котра делікатно інтегрована в історичну архітектуру старого міста».
З тезою, про делікатно інтегровану нерухомість, категорично не погоджується пані Галина, яка мешкає стіна в стіну із майбутнім житловим комплексом. Жінка розповідає, що нове будівництво наробило їй чимало клопотів. Зокрема, по стінах її квартири поповзли тріщини.
«У мене вікно в одному метрі від будівництва? Будинок сам тріщить, дивіться», – проводить екскурсію житлом мешканка вул. Замарстинівської Галина.
У сусідів ситуація не краща. Розповідають, що через новобудову їхній будинок почав сиріти, а у квартирі, де мешкає пані Тамара, вже навіть з’явилася пліснява. Жінка скаржиться, житловий комплекс повністю закрив сонячну сторону.
«Нас просто поставили перед фактом, що тут буде така забудова, що нам світла не буде, що нам сонця не буде. Але нас то не влаштовує, тому що краще була б якась інфраструктура. Тут нема ніякого дитячого майданчика», – обурюється жінка.
Мешканці Замарстинівської стверджують, що їхньої думки з приводу будівництва навіть не запитували. Громадських слухань не було, документи на будівництво показували неохоче.
Тобто, все відбувалося саме так, як зараз на вулиці Карпінського, звідки і почалося це розслідування. Нагадаємо, там власником будівлі, на місці якої хочуть звести новобудову, є підприємець Юрій Стеців. До переліку його компаній входить фірма «Галагрохолдинг», що у свою чергу, заснувала ТОВ «Замарстинів 40». І саме це підприємство є замовником будівництва та орендарем землі на вулиці Замарстинівській.
Залежні від міської ради
«Будь-яка людина, яка хоче щось будувати, залежна від міської ради. Особливо, якщо йдеться про землю, зміну цільового використання землі. Ось були підприємства – промислова територія, а тепер – житло, житлова забудова. Це все відбувається виключно з доброї волі міської ради. І чим, хто більше має аргументів для міського голови, тим він легше ті процедури проходить», – описує, як усе відбувається політолог Юрій Ситник.
Ділянку під забудову компанія отримала у нехитрий спосіб. Раніше вона була у користуванні акціонерного товариства «Спеціалізована Пересувна Механізована Колона №549». Та згодом ПрАТ змінила форму господарювання і стала товариством з обмеженою відповідальністю. У цей час до переліку його засновників потрапив і «Галагрохолдинг» Юрія Стеціва. Той період став точкою відліку для майбутнього будівництва, адже механізована колона, як постійний користувач комунальної землі, згодом отримала від міста першочергове право оренди на 10 років. А вже за тиждень передала ділянку в суборенду ТОВ «Замарстинів 40».
«Якщо акціонерне товариство є, значить процедура скликання зборів товариства зовсім по-іншому виглядає, ніж процедура зборів бенефіціарів ТЗОВ. Там довші терміни, в товариства має бути підготовлений звіт проміжний, річний, мають бути виведені певні балансові показники. А в ТЗОВ три бенефіціари збираються тоді, коли хочуть, як хочуть. Це все значно гнучкіше», – коментує юрист Юрій Танасійчук.
Та найцікавіше в цій історії те, що ухвала міської ради про відведення земельної ділянки опирається, зокрема, на звернення ТОВ «Замарстинів 40», від 23 травня 2018 року. Щоправда, такої фірми ще навіть не існувало. Її заснували тільки згодом – у жовтні.
«”Замарстинів 40″ було створено на пів року пізніше, ніж прийнята ухвала сесією Львівської міської ради. То можна говорити про певну змову якоїсь групи осіб, які наперед вже визначили переможця, який отримає в оренду цю земельну ділянку», – припускає Юрій Танасійчук.
Додатковим підтвердженням слів юриста є той факт, що фірму назвали «Замарстинів 40», тобто за адресою будівництва житлово-офісного комплексу, ще до ухвали Львівської міської ради про виділення землі. Відтак її засновники були переконані, що в Ратуші точно приймуть потрібне їм рішення.
Ймовірно, що на всі інші порушення у мерії теж закриватимуть очі. Зокрема щодо висоти об’єкту. Відповідно до містобудівних умов, у центральній частині міста будівлі не повинні перевищувати шести поверхів, в той час, коли забудовник на сайтах нерухомості інформує майбутніх покупців, що комплекс розрахований на сім.
«Поверховість будинку розраховується від того, в якому районі хочуть будувати та від того, які поруч будинки. Тобто якщо в середньому будинки на 2-3 поверхи, то, як правило, шанси, що буде дозвіл будувати вищий будинок, є низькими. Особливо, коли говоримо про квартал історичної забудови», – озвучив правила рієлтор Микола Онуфрієко.
Хіба зайвий поверх – то проблема
Окремо вражають темпи будівництва на Замарстинівській. Об’єкт мають завершити та здати в експлуатацію вже через пів року. І, з огляду на вищенаведені факти, є така підозра, що забудовнику це вдасться зробити без особливих труднощів. Навіть попри наявність зайвого поверху. Як мінімум одного разу Юрій Стеців уже через це проходив. І, до слова, успішно.
Йдеться про житловий будинок на вулиці Гайдамацькій. Він розташований лише за сто метрів від комплексу на Замарстинівській.
З проєкту на сайті новобудов видно очевидну різницю у висоті будівлі. Її мансарда, вочевидь, мала бути нижчою, а увесь об’єкт меншим на один поверх.
«Це той випадок, коли є недобросовісні підприємці, коли є бажання отримати більші дивіденди, більший заробіток, доштукувати додатковий поверх чи мансардні приміщення. Це порушення закону», – коментує секретар Львівської міської ради Маркіян Лопачак.
Скандальне “Бельгійське містечко”
Доволі сумнівним виглядає і спосіб отримання в оренду ділянки під зведення цього будинку. Раніше на його місці стояв невеличкий кіоск, що належав Володимиру Ганусяку.
Раптово міська влада розірвала з ним договір оренди і тут же передала землю на 10 років приватному підприємству «Замарстинів». Це ще одна компанія Юрія Стеціва. Власне вона і реалізувала проект на вулиці Гайдамацькій. Щоправда, відповідно до ухвали, тут мали би збудувати адміністративну будівлю. Натомість, виріс житловий будинок.
«Це, знову ж таки, проблема з комплексу проблем, які зводяться до злочинно-халатного переущільнення міста. А переущільнення міста – це створення дискомфортного середовища для мешканців, для нас всіх», – прямо говорить політолог Юрій Ситник.
У цьому випадку йдеться не стільки про будинок на Гайдамацькій, як про цілий житловий квартал на вулиці Джерельній – «Бельгійське містечко». Це черговий сумнівний проєкт, до якого виявився причетним Юрій Стеців. Щоб це встановити, довелося підіймати всю історію скандальної забудови.
«Уперше це питання розглядалося десь у 2012-13 роках. Це декларувалося, що є бельгійський інвестор, що має бути збудований у Львові перший хороший об’єкт. Власне, по європейських стандартах з бельгійським проектом, що там будуть зроблені ремонти і так далі», – пригадує початок історії Маркіян Лопачак.
ЖК «Бельгійське містечко» розташований у Шевченківському районі Львова і складається з дев’яти чотириповерхових будинків із мансардами. Територія довкола вкрита зеленими насадженнями та наповнена дитячими майданчиками. На перший погляд, місцина тиха і спокійна.
Та вже за якусь мить до реальності повертає гучний звук потяга, який мчить залізничною колією.
Від будинків його відділяє лише кількадесят метрів. За добу тут проїжджає понад сотню ешелонів.
Аби виправити ситуацію, інвестори обіцяли збудувати захисний екран, який мав би забезпечити мешканцям житлового комплексу звукоізоляцію. Без цього забудовник порушує будівельні норми. За законом, менше ніж за сто метрів до залізничної колії зводити будинки заборонено. Проте навіть через кілька років такі екрани вздовж колії не з’явились.
Ще на початку реалізації проєкту тему забудови на Джерельній, 69 активно висвітлювали у місцевих ЗМІ. Попри наявність іноземних інвесторів, журналісти пов’язували будівництво з оточенням міського голови Львова Андрія Садового.
До кого ведуть усі дороги
Проте зараз вдалося знайти те, про що у засобах масової інформації раніше не повідомляли. Раніше на місці розташування житлового комплексу було акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 24654». За ним і було закріплене право на користування землею. Проте напередодні старту будівництва виникло товариство з обмеженою відповідальністю з ідентичною назвою і місцем реєстрації. Натомість акціонерне товариство перейменували, аби сховати кінці в воду.
Таким чином, пояснюють експерти, новостворена юридична особа могла перейняти права на земельну ділянку.
««Товка» й акціонерне товариство – це інший правовий статус, інша правова форма підприємств. Не повинні вони були би підміну робити понять. Це радше робиться для якихось схем, коли треба перекинути майно, але щоб залишилася назва», – розтлумачує задум Юрій Ситник.
Сьогодні засновником цієї ТОВ є компанія «Спіраль», а бенефіціар – Юрій Стеців. Водночас його компаньйон Тарас Хмеловський був причетним до неї в минулому. Також чоловік був головою наглядової ради однойменного акціонерного товариства. Проте найцікавіше, що ця ж людина є засновником ОСББ на Пекарській 11, про яку розповідали у минулій програмі. З цим прізвищем пов’язаний гучний скандал із продажем універмагу «На Ринку», де тепер розміщується відома у Львові пивоварня.
«Частина приміщення належала обласній раді, частина – міській. Обласна рада, скажімо так, для себе оформляла майно, тому що хотіли чимось управляти у Львові. Тобто, це, так звані, об’єкти спільної власності. Хто встиг перший зареєструвати, той на себе і реєстрував», – розповідає голова фракції «Європейська Солідарність» у ЛМР Петро Адамик.
Таким чином, аби отримати цю нерухомість, компанія мала придбати її і в обласної, і у міської рад. І якщо перша продала свою частину за ринковою вартістю, то навколо частки міста розгорівся чималий скандал.
«Обласна рада продала у три чи в чотири рази дорожче свою частину, аніж місто. Я навіть суму пам’ятаю – 400 доларів з чимось за метр квадратний. Хоча реальна ціна мала бути геть інша», – додає Петро Адамик.
Значне заниження вартості комунального майна тоді пов’язували з особистими відносинами Андрія Садового та Олексія Курилишина. Це інвестор «Універмагу на ринку» і кум міського голови Львова. Він же, через ряд компаній, причетний до забудови «Бельгійського містечка».
«Я знаю, що з Курилишиним пересікався Андрій Іванович (Садовий, – ред), вони тісно співпрацювали. Багато об’єктів нерухомих з Курилишиним пов’язні. Думаю, вони далі підтримують якісь конструктивні дружні стосунки», – каже Юрій Ситник.
Зараз батько Олексія Курилишина є керівником того самого «АТП 24654» Юрія Стеціва. А його радник із правових питань по «Універмагу на ринку» і директор «Галіції Апартментс», що будувала «Бельгійське містечко», Тарас Коляновський, водночас є керівником компанії «Замарстинів 40». Тієї самої фірми, що зводить житлово-офісний комплекс Z40. Таким чином, не важко здогадатися хто насправді стоїть за таємничим підприємцем Стецівим та усіма викладеними нами схемами із нерухомістю.
«Звісно, що кожен хитрий чиновник – а наш мер, я вважаю, хитрий чиновник – буде себе убезпечувати від ризиків. Скажімо, корупційних. Таким чином з’явився цілий прошарок людей, які вирішують питання. В тих, в кого не бояться взяти гроші чиновники. І ці люди якраз вирішують питання і вони причетні до всього схематозу із землею, зокрема», – резюмував політолог Юрій Ситник.
Тепер не дивно, чому так легко компанії Стеціва отримували земельні ділянки та дозволи під будівництво. Іноді це відбувалося всупереч генеральному плану, іноді попри наявні кримінальні справи, а місцями і взагалі з фіктивними документами. Працюючи над цією темою, зрозуміли, що Юрій Стеців – це лише один з інструментів у великій корупційній системі. І таких ділків як він у Львові десятки. Всі вони діють в інтересах вузького кола людей.
Zмови, NTA
