Історія великої родини Видюків розпочалася задовго до того, як Андрій та Олена офіційно стали батьками-вихователями. Ще під час залицянь молоде подружжя мріяло не тільки про власних дітей, а й про те, щоб подарувати сім’ю тим, хто її найбільше потребує. Зрештою, мрія здійснилася — і одразу в десятикратному розмірі.
До майбутніх дітей подружжя прийшло через волонтерство. Саме під час роботи у Центрі підтримки дітей вони познайомилися з братами та сестрами, які згодом стали частиною їхньої родини. Особливо запала їм у серце дівчинка Соломія, яка при кожній зустрічі питала, коли ж вони заберуть її назавжди. Разом із нею до серця ввійшли й інші діти — загалом дев’ятеро. Невдовзі у подружжя народилася і власна дитина, тож тепер у родині виховується десятеро дітей, пише ЛМР.
Андрій відверто зізнається, що бути молодим багатодітним татом — це не лише щастя, а й певний виклик. Батьки-вихователі, з якими він спілкується, значно старші, а ровесники його вже не до кінця розуміють. Попри це, головною опорою для нього залишаються дружина та близькі друзі, а також підтримка родини, яка одностайно схвалила їхнє рішення.
Звичайний день у великій родині починається дуже рано. Поки старші діти збираються до школи, молодших Андрій відвозить до садка або школи. Після цього він повертається додому і працює дистанційно. Домашні обов’язки у родині не розподілені чітко — кожен робить те, що потрібно: готує їжу, прибирає, лагодить щось у будинку.
Особливим викликом для родини є здоров’я трьох дітей, які мають гемофілію. Двічі на тиждень уся родина їде до медичної установи для внутрішньовенного введення препарату. За словами Андрія, за два роки вони так і не звикли до цього ритму, адже кожна така поїздка забирає фактично цілий день. Та попри це, жодного разу не пропустили необхідного лікування.
У вихованні дітей, які пережили складний досвід до потрапляння в родину, подружжя обрало підхід, заснований на довірі та повазі. Від самого початку Андрій та Олена не наполягали на тому, щоб діти називали їх мамою і татом — лише за власним бажанням. Сьогодні майже всі діти звертаються до Андрія «тато», окрім старших хлопців, з якими різниця у віці невелика.
Головною цінністю в родині Видюків є любов і вміння чути одне одного. Андрій зізнається, що виховувати дітей з непростим минулим значно складніше, ніж тих, кого ростиш змалечку, — адже їхній внутрішній біль відкривається поступово, щодня. Утім, саме це робить батьківство осмисленим і глибоким.
Серед родинних традицій найулюбленішою є так звана «вільна п’ятниця» — вечір, коли діти можуть купити улюблені смаколики, пізніше лягти спати, разом дивитися фільми і просто спілкуватися.
Сама Олена характеризує чоловіка як надійну опору, дуже добру людину, поруч з якою діти почуваються в безпеці. Вона наголошує, що Андрій однаково добре порозуміється і з підлітками, і з малюками, не забуває робити дівчаткам компліменти та дарувати квіти. На її думку, він — тато, з якого можна брати приклад.
Керівник управління Служби у справах дітей Львівської міської ради Володимир Фридрак також відзначає, що молодий вік Андрія жодного разу не став перешкодою — адже зрілість і відповідальність у цій людині були відчутні з першої зустрічі. За словами посадовця, для Андрія багатодітне батьківство — це не випробування, а покликання, яке він несе гідно.
Найбільше бажання батька — щоб діти виросли щасливими, побачили приклад справжньої сім’ї і змогли колись побудувати власні міцні родини.
