На Львівщині дослідники виявили предмети, які можуть бути пов’язані з діяльністю підпільної радіостанції «Афродита» — таємної точки мовлення українського підпілля часів Другої світової війни та повоєнного опору. Про знахідки розповіли краєзнавець Олексій Тренич, археолог Олександр Єрмолін та місцеві жителі.
За словами Олексія Тренича, перші згадки про підпільне радіомовлення він виявив у районній пресі — зокрема в дослідженнях Марічки Галабурди-Чигрин, доньки українських емігрантів, яка особисто зустрічалася з бельгійцем Альбертом Газенбруксом, причетним до роботи станції, пише Суспільне.
Точне місцезнаходження «Афродити» досі лишається предметом дискусій, адже підпілля, рятуючись від облав НКВС, постійно змінювало дислокацію. Спочатку апаратуру ховали в лісовій колибі, а пізніше перевезли до спеціально облаштованої криївки. Поряд утримували мотор для живлення обладнання, шум якого намагалися максимально заглушити.
На початку 1945 року криївку виявили та підірвали. Радянські документи фіксують загибель двох повстанців під час операції, ще одному вдалося втекти, а Альберт Газенбрукс потрапив у полон.
Археолог Олександр Єрмолін розповів, що пошуки почалися після того, як його знайомий натрапив у лісі на старі батарейки. Незважаючи на те що в 1990-х роках там уже хтось проводив розкопки, а земля вкрилася мохом, у старих відвалах вдалося знайти чимало цінних предметів. Серед знахідок — пластмасова ручка налаштування радіочастот, свічка запалювання, елементи зруйнованого генератора, а також патрон із осічкою від пістолета Маузер калібру 7,63 мм. Примітно, що саме такий Маузер фігурує в актах вилучення зброї НКВС. На думку археолога, один із повстанців намагався зробити постріл, однак зброя дала осічку.
Перед криївкою виявили близько 50 гільз. Дослідник припускає, що радянські військові розгорнули там кулемет ДТ-27 конструкції Дєгтярьова. Усі знайдені предмети передано до фондів Урицького музею. Уже влітку на місці ймовірного розташування криївки планується проведення повноцінної археологічної експедиції.
Краєзнавець Олексій Тренич переконаний, що ця локація має значний туристичний потенціал. За його словами, попри відсутність автентичних фотографій інтер’єру, криївку можна реконструювати на основі свідчень, спогадів і актів вилучення майна, що дасть змогу організовувати інтерактивні історичні екскурсії. Дослідник також зауважив, що місцевий краєзнавець і уродженець Ямельниці Михайло Ільків, автор кількох книжок про село та радіостанцію, має власні версії щодо точного розташування об’єкта.
«Знайти абсолютний консенсус важко, бо документів обмаль, але зафіксовані знахідки точно доводять: повстанці базувалися тут, і саме на цих теренах звучав голос вільної України», — наголосив Тренич.
Свої спогади про той час поділилася й 85-річна жителька Ямельниці Іванна Гоцинець. Вона пам’ятає, як співробітники НКВС проводили обшуки в селі, перевіряючи спеціальними щупами запічки й підлоги в пошуках схованок. Вечорами з боку лісу лунали постріли й злітали сигнальні ракети. Одного разу, повертаючись із лісу, жінка почула окрик: «Стой, стрілять буду» — і кинулася тікати.
Вона також згадала масштабну облаву 1948 року, коли енкаведисти чинили тиск навіть на її вагітну матір. Дітей же намагалися підкупити солодощами, аби ті виказали чужих людей у хатах.
Іванна Гоцинець розповіла й про бійця УПА Павла Парендюка, який, щоб не видати місця криївки, стрибнув зі скелі. За місцевими переказами, він вижив, проте співробітники НКВС тягнули його за ноги від підніжжя скелі аж до сільради. За словами очевидиці, перед стрибком він встиг вимовити: «Хоч вмираю, але знаю, що за Україну».
