Вони стали приємною «несподзянкою» для допитливих перехожих, для власників сувенірних крамниць, ресторанів, фірм із прокату автомобілів. Видається, що й турфірми і навіть чиновники від туризму не сподівалися, що зацікавлення Україною в туристів із Саудівської Аравії сягне аж такого масштабу, хоча й дуже над тим працювали. Ще минулого літа Україна запровадила безвізовий режим для громадян Саудівської Аравії, Бахрейну, Кувейту та Оману. У січні 2021 року Київ та Ер-Ріяд підписали угоду про повітряне сполучення. У соцмережах міжнародного лоукостера Flynas з’явилася промокампанія Львова. Чартерні рейси зі СА до Львова з липня запустила й українська авіакомпанія SkyUp.
Джерело: Ратуша.
В арабських ЗМІ десятки публікацій присвячено Україні, натомість наша увага прикута до цих туристів, які стали «життєдайним ковтком в українську туристичну галузь». Хтось радіє припливу гостей зі Сходу, хтось вивчає правила арабського етикету, інші заперечують: «Ми в себе вдома,то чому маємо підтримувати їхні традиції, нехай вивчають наші». А «Ратуша» поспілкувалася з людьми, які в силу своїх професій мають змогу ближче порозмовляти з арабськими гостями і скласти про них трохи глибше враження.
«Якщо робити промоцію — це дасть результат»
Галина Гриник, керівниця управління туризму ЛМР, каже «Ратуші»: наразі складно назвати орієнтовну цифру, скільки туристів із Саудівської Аравії вже відвідали Львів, бо багато з них не летять прямими рейсами до Львова, а приїжджають з Києва.
— Об’єктивні цифри будуть наприкінці сезону, бо надіємося, що вони до нас і взимку приїжджатимуть. Всі гості, які прилітають рейсами до Києва і згодом вирушають у Карпати, їдуть через Львів. Тому точну цифру сказати важко, навіть орієнтуючись на Держприкордонслужбу (за її даними, за перше півріччя цього року український кордон перетнуло понад 17 000 громадян Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Оману, Катару та Бахрейну. — Ред.). Можу сказати, що серед тих, хто звертається в наші центри туристичної інформації в аеропорту, туристів з арабських країн — третина.
І дуже мені приємно, що коли нам треба було гіда, то майже всі англомовні гіди були зайняті, тому що в нас не тільки туристи з Саудівської Аравії, а дуже багато з Бахрейну, хоча звідти нема прямих рейсів, летять до Києва і приїжджають до Львова.
Відбулася активна промоція. На початку липня, коли тільки відкрилися перші рейси, до нас приїжджали туроператори з Саудівської Аравії, і ми допомагали їм в організації проморолика, який вони знімали в Києві, у Львові, Івано-Франківську. Ми їх познайомили з нашими туроператорами, сподіваємося, що ця співпраця плідна. Бо дуже хочеться, щоб крім зелених зон, водойм — те, що дуже притягує гостей зі Сходу, чого бракує їм у їхніх країнах — вони відвідували наші культурні інституції, ознайомлювалися з нашою історією. Бачимо з відгуків у пресі, що їм подобається наша архітектура, але мені здається, що їм дуже імпонує ставлення до них як львів’ян, так і мешканців України — те, що дуже доброзичливі, допомагають зорієнтуватися.
Можливо, ще не всі вірять, що мешканці цих країн приїжджатимуть до нас і тоді, коли Європа відкриє кордони. Звісно, нам цього хочеться. Щоб ми могли їм дати те, чого нема в інших країнах. Якщо будемо робити загальнонаціональну промоцію — це дасть результат. Прагнемо, щоб вони замовляли тури у львівських туроператорів, щоб якомога довше залишалися на ночівлю, якомога більше сувенірів купували, — каже керівниця управління туризму.
Наш бізнес швидко переорієнтувався
— Здебільшого вони подорожують великими сім’ями, що для нас дуже приємно, бо останніми роками ми розвивали сімейний туризм. Стараємося щосезону робити підбірки, де можна відпочити сім’єю, які ресторани готові прийняти, які розваги вони пропонують, додаткові опції для сімейного туризму, — веде далі Галина Гриник.
Наш бізнес швидко переорієнтувався під потреби нових туристів: написи на сувенірних крамничках арабською мовою про знижки, меню арабською.
В меню, думаю, не варто все переорієнтовувати, переробляти, наші гості готові ознайомитися з нашою кухнею, — вважає Галина Гриник. — Водночас деякі ресторани мають сертифікати відповідності на халяль (в ісламі — дозволені речі й дії. В цьому контексті йдеться про їжу. — Ред.). Мають бути просто написи, як і в ресторанах, так і в невеличких кафе, про склад продукту, щоб була змога самостійно вибрати. У наших закладах багато страв ліванської, турецької кухні, чимало таких, які не орієнтовані на один вид м’яса, які мають овочеву палітру, фруктову.
Толерантно ставляться до наших релігійних споруд
— Що цікавить туристів зі східних країн, бачимо з того, що їхні туроператори відібрали для ролика — їм подобається наша природа, зелені краєвиди, великі поля, зелені зони в місті, Музей народної архітектури і побуту. Водночас вони дуже толерантно ставляться і до релігійних споруд — поставили на заставку Музей народної архітектури і побуту, церкву.
Тобто в них нема нетерпимості, як дехто собі уявляє — арабські туристи доволі толерантні, доброзичливі, досить веселі, усміхнені. Якщо спершу були якісь непорозуміння в готелях, бо в них трошечки інша культура, то наші готелі дуже швидко зорієнтувалися, зробили написи про те, що не дуже прийнятно, виставили фінансові рамки, і це дуже швидко все внормувало.
Ці туристи — подарунок для Львова після локдаунів, каже пані Галина:
— В Саудівській Аравії заведено ділитися враженнями після поїздок, привозити подарунки, тамтешні мешканці спілкуються з широким колом своєї родини, знайомих — бачимо, що вони купують дуже багато сувенірів, солодощів. Відповідно, якщо отримають позитивні емоції у нас, то передадуть їх, і це буде заохочення для їхніх рідних, знайомих приїжджати, така промоція від людини до людини, напевно, найбільш дієва.
— А вони, взагалі, в різних готелях селяться, не тільки, мабуть, в п’ятизіркових…
— В нас доволі багато готелів, які мають категорію 4 і 5 зірок, можливо, зараз ще її поновлюють. Звичайно, ці туристи досить платоспроможні і можуть собі дозволити дорогі готелі. Але є різні категорії, є багато молоді, вони в дуже різних готелях оселяються, пробують пожити в одному, а потім в іншому.
— Приємно, що всі екскурсоводи, які володіють англійською, зайняті, але, можливо, ще потрібно більше перекладачів з арабської?
— Звичайно, було би добре. Але це бажані, та не очікувані в такій кількості туристи… У Львові є кафедра східних мов, фахівців готують давно, але випускники більше працювали як перекладачі. Ми вже декілька років співпрацювали з цією кафедрою та з курсами підготовки гідів. Наразі не дуже активна вийшла взаємодія, бо гід — доволі важка професія, потрібно працювати у вихідні, коли ми всі відпочиваємо. До того ж, підготовка гідів триває все життя, а навчання — до року. Тому ще не так багато охочих, хоча ми активно над тим працюємо.
«Їхня поведінка часто залежить від того, чи виїжджали раніше з країни»
Оксана, екскурсоводка зі Львова, вже місяць працює з туристами з Саудівської Аравії:
— Переважно це сім’ї, була групка жінок, але вони між собою дружать. Один з туристів мені сказав — не знаю, наскільки це правда — що здебільшого в них заведено виїжджати з однією жінкою. Хоча дружин у них може бути кілька, але за межі країни повезе тільки одну.
Веду екскурсії англійською, також почала вчити якісь фрази арабською, знайшла в ютубі програми, користуюся перекладачем, і їм це дуже подобається, коли можу сказати «Доброго ранку», «Ласкаво просимо» або «Мене звати…». Звичайно, як будь-якій людині в чужій країні, їм таке дуже приємно, вони це дуже цінують, дуже тішаться.
— Як Вам з ними працювати — важко чи ні? Чи вони привітні, комунікабельні, чи висловлюють свої емоції?
— Ці туристи дуже спокійні — знову ж таки, можу говорити тільки про тих, з ким я працювала. Вони розмовляють на рівні, я б сказала, інтелігенції. Звісно, є свої нюанси, не все можна сказати, що б ти хотів, але після них не відчуваю якогось морального виснаження. Доброзичливі, без агресії, їм усе подобається. Загалом, відгукуються про Україну, про Львів дуже добре. Вони казали: у вас безпечно, спокійно, досить вільно себе можна почувати, толерантні люди. Навіть знають, що триває війна, дехто запитував про Крим.
Читала окремі відгуки у фейсбуці, що вони скупі. Однак ті, з якими працювала досі, завжди залишали чайові, турбувались про мене і про водія, щоб вгостити, нагодувати, забезпечити водою, тобто щедрі, не байдужі.
Поведінка гостей зі Сходу залежить також від того, чи виїжджали вони раніше з країни. Ті чоловіки і жінки, які вже подорожували в Європу, в Америку — дуже відкриті, ліпше знають мову, з ними легко працювати. Були такі, які вчилися в Британії, оєвропеєні, і з такими, звичайно, набагато легше — добре володіють англійською, знають, як викликати «Убер», без проблем орієнтуються в місті, не боюся, що вони загубляться. Є інша категорія — ті, хто вперше в Європі і взагалі вперше виїхав зі своєї країни. Днями в мене була така сім’я, приїхала на медовий місяць. Дуже милі, спокійні, з ними конфліктів не було. Але ці молодята ніколи не виїжджали зі свого маленького містечка і були трохи розгублені, боялися зайвий раз щось запитати. Англійською володіють погано. Таким туристам важко орієнтуватися, їм на пальцях треба пояснити елементарні речі, які для будь-якого туриста мали б бути очевидні. Дехто вперше живе в готелі й не розуміє, що «чек-аут» має бути о 12:00, бо наступна людина має заселитися в номер, і відповідно, його треба прибрати.
Не можна навіть шоколаду з вмістом алкоголю
— Що їх цікавить, чому вони надають перевагу? — запитую в пані Оксани.
— Мало ходять, для них пішохідна екскурсія — нетипова. Не заведені такі прогулянки, як-от ми любимо вийти на променад, бо в них дуже жарко. Як мені пояснили: «Розумієш, ми всюди їздимо в машині з кондиціонером, приїжджаємо туди, де є кондиціонер».
Дивуються, чому в нас так швидко зачиняються магазини — 10-11 вечора. Питають: «Як це ви так живете?» А вони в цей час тільки починають життя, бо в них спадає спека. «В нас, — кажуть, — до 2-3-ї ночі магазини працюють». Розповідають, що така погода, як у нас тепер, в їхній країні взимку.
Також їм не можна спиртного, навіть шоколаду з вмістом алкоголю. Але це добре, бо усуває зайві проблеми, вони ніколи не нап’ються і не будуть дебоширити.
Арабські туристи люблять «шопитись». Львів ще не є таким центром шопінгу, як Київ, але коли ходжу по «Форумі» у справах, то бачу їх майже в кожному магазині.
Поїсти вони часто ходять у ресторан VZHAR на вул. Коперника, де є східна кухня, і ще ресторан додатково переформатувався, має халяльне меню. Вчора одна сім’я у VZHAR попросила подивитися сертифікат, чи то справді халяль, але це в мене вперше таке. Також ходять усі в «Султан-мангал», де зорієнтувались і запросили офіціантами студентів медуніверситету з Лівану, які говорять арабською, і це теж фішка.
— Звертаються по екскурсію самостійно, чи їхні туроператори замовляють комплексний тур?
— Працюю з туристами, які замовляли пакет у туристичної фірми. В них тури складені так, що прилітають у Київ, де кілька днів екскурсії, у Львові кілька днів, звідси їдуть у Буковель або в Одесу. Але в Одесу рідше, бо в них море є вдома. Хочуть прохолоди, зелені, захоплені від парків. Воджу їх у Стрийський парк, лебеді на озері показую, на Високий Замок — хоча на верхній майданчик Високого Замку ще ніхто не піднявся. В Тустань ми з ними їздили, — розповідає гідеса.
Переважно сприймають архітектуру на рівні «Ой, як гарно!»
— Чи цікавляться архітектурою Львова, чи все-таки більше природою?
— Знову ж таки — ті, які вчилися за кордоном, більш освічені — хоча таких у мене було за місяць дві групи — ставили запитання, цікавилися. Інші — на рівні «Ой, як гарно!»
Коли кажеш — цій кам’яниці більш ніж 200 років, вони в захваті. А про те, що то ренесанс, з яких елементів складається — в такі подробиці не заглиблюються. Наприклад, якщо з європейським туристом ми по старому місту 3-4 години повільно ходимо, я їм все розповідаю, то цим для того, щоб обійти місто, може вистачити півтори години. Їм дуже подобається архітектура, але як гарна картинка — вони це зразу в снеп-чат відправляють, роблять мільйон фоток, їм до вподоби, що місто таке красиве, старовинне. Але якщо тільки з ними працювати, то будеш деградувати як професіонал, бо гід розвивається тоді, коли щось нове досліджує, коли тобі ставлять запитання, на які, можливо, навіть не знаєш відповіді, але це стимул знаходити інформацію, поліпшувати рівень володіння мовою. А ці туристи не заглиблюються в історичні деталі… Люди просто гуляють, і ти разом з ними.
— Стосовно релігії — чи цікавляться нашими релігійними традиціями, чи варто їх водити по наших церквах, чи ця тема їм не дуже приємна?
— Тут теж питання, наскільки вільно вони розуміють англійську, наскільки вільно можуть спілкуватися. З тими, які вільно говорять, ми мали розмови: а в що тут вірять, чим ця церква від тої відрізняється? На фоні церков вони фотографуються, не сахаються, але ми не заходили жодного разу всередину. Я питалась, а вони кажуть: «Ні-ні».
У більшості сімей, які я супроводжувала, жінка почувалася королевою
— Щодо жінок — часто на вулицях можна побачити, як жінки і дівчата ходять групками чи сидять за столиками літніх терас. То це все-таки міф, що жінки-арабки не можуть самі подорожувати?
— Тепер уже можуть. Саудівська Аравія стає більш відкритою, доступною. Раніше обмежень було більше: вони не могли водити автомобіль, працювати. Багато жінок тепер навчаються у вишах, — пояснює пані Оксана.
Ще моє спостереження — у більшості сімей, які я супроводжувала як гід, жінка почувалася просто королевою. Пальчиком показувала, що хоче купити, і їй чоловік це купував, з дуже великою повагою до неї. Я зустріла тільки одну сім’ю, де жінка була ніби чимось налякана, зашорена, навіть по-жіночому було її шкода.
До речі, в одній сім’ї серед моїх туристів жінка зняла хіджаб. Я чекала в готелі і здивувалася, бо не очікувала побачити арабку в джинсах, футболці і з «хвостиком» на голові. Це була дуже хороша інтелігентна родина, і вони об’їздили всю Європу. Cказали, що хочуть взимку приїхати. Розповідали, що коли вилітали, в аеропорту з ними працівник жартував: «Що відбувається в Україні, що всі туди летять?»
Для них важливо бачити, як готують їжу
Екскурсоводка Надія Кугук розповіла «Ратуші»:
— Днями в туристичну компанію, з якою співпрацюю, звернулися троє арабів-чоловіків. Заковика в тому, що вони не розмовляють англійською, але діджиталізація — наше все. Вони надиктовують на програмку в телефоні те, чого хочуть, телефон перекладає, і показують текст на моніторі. Звісно, що переклад трохи кострубатий, але суть зрозуміти можна. Коли їм щось відповідаєш, кажуть «Moment!», підсувають до твого обличчя телефон, ти теж «надиктовуєш» і читають уже арабською. Так вони спілкувалися з менеджером і вирішили поїхати в тур на один день: підйомник «Захар Беркут», водоспад Кам’янка і місто-фортеця Тустань, у складі групи українців. Гідеса була спершу шокована, як з ними порозумітися впродовж туру, але домовилися користуватися цифровим перекладачем. Зазвичай, коли організований тур, то гід наперед замовляє обіди для групи в кафе, ресторані. Арабські туристи відмовилися від всього, лише самостійно з меню замовили каву. Біля скель в Тустані є торгівля на вулиці, де люди самі смажать шашлики, овочі, картоплю. Для гостей-арабів було вагомим, щоб вони бачили, як готують їжу — що з якісних продуктів, в яких умовах готують. Взяли картоплю і овочі, а коли запропонували шашлик з курки, відповіли: «Ні-ні, ми хочемо побачити, яка то курка». Якби була можливість самим приготувати — взяти сире м’ясо, замаринувати, посмажити, вони б це зробили, і навіть готові були б за це заплатити. Розговорилися — в кожного з цих чоловіків по п’ятеро дітей, дружин-дітей лишили вдома, а самі вирішили поїхати, подивитися, розвідати. Можливо, з часом приїдуть і з сім’ями, бо їм сподобалось — природа, гори. До того були на Буковелі, і там їм було не до душі, бо кажуть, надто комерціалізовано і дуже багато людей. Хоча на Буковелі багато арабів, туди реально приїжджаєш, як у якусь мусульманську країну (усміхається. — Авт.)
«Знати добре англійську і «багато і часто усміхатись»
— Ті запити на екскурсії, що приходять до Львова, переважно через київських посередників. В фейсбуковій групі, де спілкуються між собою гіди, був такий запит на екскурсовода для арабських туристів: жінка, яка має знати добре англійську і «багато і часто усміхатись».
Я була здивована, побачивши велику групу арабів на водоспаді Шипіт у селі Пилипець, здебільшого жіночі компанії. Приїжджають мінівенами, по 8 дівчат-пасажирок, і жодного чоловіка з ними. Потім ми були на дегустації сирів. Арабські дівчата також підходили, цікавилися, але ніхто нічого не покуштував. Для наших мандрівників така поведінка нетипова. Українські туристи рідко минають безкоштовні дегустації, не спробувавши нічого (сміється. — Авт.).
Був також випадок, коли у Львові мене зупинила юрба арабських туристів — чоловіки, жінки, діти — не могли знайти хостел і питали, де розташована потрібна їм вулиця. Це свідчить, що вони не лише в п’ятизіркових готелях живуть. Знову ж таки, країн мусульманських багато, і не факт, що до нас приїхали самі шейхи, які направо і наліво розкидаються пачками з грішми. Вони теж вміють рахувати гроші, серед них є люди різних статків. До речі, в фейсбуковій групі, про яку я вже згадувала, де спілкуються між собою гіди, одна дівчина написала, що в їхньому готелі розчаровані. Розраховували, що ці туристи будуть снідати-обідати-вечеряти, а вони привезли зі собою (чи тут купили) мультиварку й абсолютно все готували самі. Можливо, не довіряли, хотіли їсти перевірені продукти.
Загалом Львів арабами не здивуєш, їх було багато тут ще за часів Радянського Союзу, коли приїжджали до нас на навчання. Нині теж багато арабських студентів здобувають освіту у Львові, — нагадує Надія Кугук.
Як сніг на голову — в позитивному сенсі
Петро Уніят, співвласник компанії з прокату автомобілів Evercars ділиться з «Ратушею»: спершу було відчуття, що ці туристи впали як сніг на голову, ніхто не передбачав такої їх великої кількості.
— Недавно був карантин, і прокатні компанії, навіть дуже великі, зменшили автопарк, бо туристів не було, автівки простоювали, а за них треба було платити страхівку, паркування, утримувати їх. А тут ні сіло ні впало вони з’явилися — перші, наскільки я пригадую, десь 5 червня — і не було зрозуміло, звідки вони і чому їх так багато. Якби був хоча б непрямий сигнал про те, що скасували візовий режим з СА, відкривають рейси, планується приплив туристів — ми б краще підготувалися. Такого сигналу не було, я думаю, що ніхто того не передбачав.
З часом усе внормувалось, вони дзвонять зазвичай за допомогою месенджерів, найчастіше Вотсап, спілкуються англійською або за допомогою Гугл-перекладача, можуть писати арабською, ми пишемо українською і перекладаємо арабською, відправляємо їм. Але то дуже невеликий відсоток, бо відсотків 80 цих туристів добре знають англійську, і комунікація відбувається без проблем. Якщо є велика група шестеро-семеро осіб, які винаймають великі машини, то принаймні двоє-троє знають англійську.
Машин для прокату суттєво бракує
Єдине, що машин на таку кількість охочих бракує, каже пан Петро:
— В них є снеп-чат — мережа, де вони найчастіше спілкуються. І ми їх просимо там, щоб попереджали своїх, що автівку треба бронювати завчасно, хоча б тижні за два або за місяць, бо так просто машин нема в усіх прокатних компаній, зокрема й міжнародних.
Я часто спілкуюся з ними, питаю: а чого вас так багато зараз приїжджає, чому саме Україна? Їм дуже подобається наша погода, природа. Кажуть, в нас дуже хороший сервіс і привітні люди. Ті, з ким я говорю, обіцяють, що обов’язково повернуться вдруге, і не раз. Єдине, що зауважують — дуже мало в сфері обслуговування в нас спілкуються англійською і мало є меню арабською чи англійською.
— Які машини вони замовляють, яким маркам надають перевагу?
— Зазвичай відсотків 70-80 хочуть найдешевші, невеликі автівки економ-класу типу Форд Фієста. Вони стараються на машинах економити. Є певний відсоток людей, які хочуть, навпаки, щось дорожче, але їх небагато. І є частина, які приїжджають великою сім’єю і їм потрібна велике авто, мікроавтобус на 7-8 людей — але це найменший сегмент.
Часто жінка знає мову ідеально, а чоловік може губитися
— Велика сім’я — чоловік з двома дружинами і дітьми?
— Ну, ми їх не розпитуємо, чи це дружини, чи сестри. Буває, що є чоловік і дві-три жінки, які за віком могли б бути дружинами, але можливо, це й сестри. Дуже часто приїжджають чоловічими компаніями взагалі без жінок або ж з однією жінкою.
— Чи були в вас замовлення від жінок? Взагалі, їхні жінки спілкуються з Вами, чи переважно чоловік всі питання вирішує?
— Було два замовлення від жінок, але потім вони перестали виходити на зв’язок. Зазвичай машини замовляють чоловіки. Але дуже часто буває, що чоловік не знає англійської і ми спілкуємося з його дружиною, а вона перекладає чоловікові. Бо жінки дуже часто знають мову ідеально, а чоловік може губитися, шукати слова. Але так, щоб жінки самі проявляли ініціативу спілкуватися — такого нема.
Араби — акуратні, законослухняні водії
— Як араби водять машину, чи не виникає труднощів на наших дорогах?
— Вони дуже акуратні, законослухняні водії, зазвичай замовляючи машину, питають, який ліміт швидкості в містах і який — на трасі. В нас є трекери на автівках, які відстежують, де перебуває автомобіль, з якою швидкістю рухається, який кілометраж зробив — то я, напевно, за все літо бачив одне-два перевищення швидкості. Були такі випадки, що вони десь в місті не туди повернули, їх поліція зупиняла, а вони не розуміли, що відбувається, дзвонили до мене. Якщо і є порушення, то дуже поодинокі. От з чистотою машин після цих туристів уже гірше, особливо коли вони з дітьми — салон весь в чипсах, горішках. Люблять покурити в машині, в нас за це передбачений штраф, їх це не стримує. Вони щиро не розуміють: у вашій країні дозволений алкоголь, а ми не п’ємо, лише куримо, а ви нам не дозволяєте.
Ще з власних спостережень — вони з собою везуть свою їжу, багато консервованих фініків, інжиру, солодощі. Напевно, коли летять до нас, то ще не знають, як тут буде. І потім, коли ці ласощі їм лишаються (бо вони тут «шопляться», набирають різних товарів, солодощів), то це все викидають. Одні туристи в машині лишили цілий мішок фініків та інжиру й попросили, щоб я завіз в Ісламський центр у Львові.
Ми звикнемо до них, просто потрібен час
— Скажу чесно — з цими клієнтами приємно працювати, насправді з нашими людьми більше проблем, ніж з ними, — каже Петро Уніят. Вони ніколи ні про що не сперечаються, якщо є невеличке пошкодження на машині — готові компенсувати вартість. З ними приємно мати справу, але сказати, що вони розкидаються грішми — такого нема. Чайових нам не лишають, але можуть привезти якийсь презент, наприклад, привезли з Карпат пів літра меду, можуть лишити шоколадку, навіть той самий інжир. Коли розраховуються і має бути якась решта, навіть 7 гривень, то вони будуть сидіти і чекати, поки ти підеш розміняєш гроші і все до гривні принесеш.
Це не є негативна риса, до того ж ціни на машини нині підскочили, а вони їх платять. Ціни на прокат машини стартують від 40 доларів за день. А ці туристи беруть машину найчастіше на тиждень-два: два-три дні у Львові, потім їдуть на Буковель на тиждень, далі, за бажання, в Одесу чи на Закарпаття. Зазвичай їхній середній термін оренди авто — десять днів. Буває менше, але й буває суттєво більше. А якщо беруть мікроавтобус, то може бути й взагалі на місяць-півтора. Їм головне — пересидіти спеку, бо на Аравійському півострові зараз температура плюс 55-60, а в нас гарно й прохолодно. Ще ці туристи розповідають, що в Карпатах шукають собі навіть не готелі, а окремі будиночки з подвір’ям, як вони кажуть, «шато». Хоча й готелі заповнені.
Це цінні туристи, вони везуть гроші й готові їх витрачати. Треба думати, як урізноманітнити тут їхнє дозвілля. Я впевнений, що ми звикнемо до них, просто потрібен час, — каже мій співрозмовник.
Світлана ПАВЛИШИН
