Анна Дольська листувалася з Іваном Мазепою та майже змінила долю України у XVIII столітті: що відомо про львівську княгиню

Коли фатальна красуня XVIII століття — львівська княгиня Анна Дольська — заходила на святковий бал, то присутні аристократи мимоволі замовкали. Заможна, з вишуканими манерами, з біса красива та розумна, Дольська завжди мала скандальну славу, бо її політичні амбіції лякали місцеву еліту. Про її красу казали, що вона здатна зводити чоловіків з розуму, навіть коли пані була вже в похилому віці. Також перелякані аристократи додавали, що начебто вона уклала договір із самим дияволом, який дарував їй таку вроду та розум. Решта шляхтичів розмірковували, що такий дар може прийти тільки від архангела, та бачили на княгині печатку Бога.

Джерело: ELLE.

Анна Дольська

Такі розмови мали підґрунтя, бо в житті Анни було кохання, впливові чоловіки та велике бажання змінити світ. Серед її коханців та знайомих — королі, гетьмани й високі шляхтичі. Дольська офіційно була у двох шлюбах, але вони не зупиняли справжню світську левицю.

Поява на світ Анни Дольської з Ходоровських вкрита таємницями. Точну дату народження історики не знайшли в документах, але називають дати між 1661 і 1663 роками. Її батько, руський (український) шляхтич із Ходорставу (Ходорова), обіймав декілька важливих посад — наприклад, був старостою Вінниці, львівським стольником. Мати Катерина з Яблоновських належала до знаних родин — з однієї пішов відомий український митрополит Андрей Шептицький.

Родовим прізвищем Анни було Ходоровська. Першим чоловіком був представник родини Вишневецьких — Костянтин. Від цього шлюбу в Анни народилося троє дітей: двоє синів і донька. Проте чоловік швидко помер, тож згодом вона вдруге вийшла заміж за князя Яна-Кароля Дольського. У подружжя народилася донька, яка незабаром померла. Десь у 35 років Анна стала вдовою вдруге.

Усі пригоди княгині можна вмістити в гостросюжетну драму, але розповімо тільки про один епізод. Річ у тому, що княгиня Дольська з дозволу короля Швеції Карла ХІІ листувалася з гетьманом Іваном Мазепою. Деякі тексти листів загальновідомі — княгиня писала гетьману та прохала його доєднатися до шведів і відійти від Москви. Як виявилося згодом, прохання Дольської було пророчим. 

Карл ХІІ

Політичні питання були постійною темою розмов між княгинею та Мазепою. Про це можна виснувати з листування, яким вони обмінювалися між собою. В одному з листів Анна попереджала гетьмана про можливі погрози з боку московського царя Петра І та його фаворита Олега Меншикова. 

Дослідники кажуть, що знайомство княгині та Мазепи було заочним — тобто, вони довго не бачились, але вже в кінці 1705 року зустрілися у маєтку Білій Криниці недалеко від Крем’янця на хрещенні Урсули, онуки княгині Дольської. Не дивно, що саме Мазепа був хрещеним батьком онуки Дольської. До речі, тоді Анні було 44, а гетьману 66 років. 

Після хрестин гетьман затримався у Білій Криниці на декілька днів та, як потім писали свідки тих подій, мав із Дольською «денні й нічні конференції». Після зустрічі у Білій Криниці Ганна прислала Мазепі коштовну постіль, що мала великий натяк. Імовірно, кохання було пристрасним. У гетьмана вирували протилежні емоції — одного разу він навіть наказав помічнику Пилипові Орлику адресувати «цій проклятій бабі» (малася на увазі княгиня Дольська) звернення і закликати її урвати з ним листування. Але згодом пан Мазепа сам знову звертався до цієї львівської красуні. 

Іван Мазепа

У ті роки події розвивалися бурхливо: Львів переходив з рук у руки — від шведів до козаків та московитів. Історики й досі сперечаються, чи могла ще княгиня Дольська мати зустріч із гетьманом Мазепою. Але є версія, пов’язана з містом Роздолом, розташованим за 40 кілометрів від Львова. Річ у тому, що один із власників цього маєтку Міхал-Флоріан Жевуський, коли вже був у похилому віці, мав велику симпатію до Дольської. Настільки, що навіть у палаці в Роздолі на почесному місці повісили портрет княгині, а могло це трапитися тільки після того, коли якась особа мала «особливі» стосунки з господарями. Тож Дольська, ймовірно, не раз навідувалась до Роздолу та була знайома із сином Міхала-Флоріана Жевуського — Адамом. 

Коли з кінця літа 1706 року російські війська разом з козаками знову захопили Львів та облаштувалися у Жовкві, то туди неодноразово приїжджав цар Петро І. Тому для княгині потрібно було вибрати нейтральне місце зустрічі — якомога далі від московитів. 

Є деякі версії, що княгиня Дольська, знаючи шляхтича Адама Жевуського (його батько Міхал-Флоріан уже помер), домовившись із власником, щоб саме в маєтку Розділ побачитись із гетьманом Мазепою, особисто намагалась переконати його відійти від Москви. На користь цієї історичної гіпотези свідчить той факт, що, можливо, після особистих розмов з княгинею Дольською та з урахуванням ще декількох важливих факторів поважний гетьман Мазепа перейшов на бік шведів у 1708 році. Він хотів зберегти незалежне козацтво в Україні та зробив свій вибір. Подія відбулася — і, як виявилося, саме княгиня Дольська доклала до цього свою тендітну, але таку тверду руку.

Анна Дольська

Як відомо, це була гарна спроба, однак після поразки шведів і козаків гетьмана в Полтавській битві 1709 року цей намір, на жаль, ані для Мазепи, ані для Дольської, ані для України не закінчився успішно. Пан Мазепа був змушений швидко виїхати з країни, а його прибічників стратили росіяни. Гетьман помер від хвороби того ж 1709 року. Пані Дольська дуже близько сприйняла цю поразку та через погіршення стану здоров`я в 1711 році померла у Львові.

Княгиня Анна Дольська також була відома як меценатка — вона фундувала храми, монастирі, бібліотеки. Зокрема, дала гроші на спорудження каплиці родини Вишневецьких у Латинській катедрі у Львові та будівництво костелу святого Антонія на вулиці Личаківській. У ньому збережений один з її портретів.

Але магічним чином інший пишний портрет в роздільському палаці, на якому була зображена Анна Дольська, невідомо як зник — начебто хтось із потойбічного світу вирішив помститися за добрі наміри фатальної княгині.

Автор: Максим Бутченко

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.