Долинський район відомий насамперед Гошівським монастирем з чудотворною іконою. Але й окрім святині, у мальовничому бойківському краї можна знайти чимало цікавих місць. Як і більшість районів області, Долинський має чимало культурних споруд, серед яких костели, церкви та унікальний монастир сестер Пресвятої Родини.
На території району функціонують шість музеїв, але найпопулярнішими серед туристів все ж є природні пам’ятки. Мізунський водоспад, Ширковецьке болото, урочища Шадра та Цапове, зрештою, скеляста Бойківщина з красивими Ґорґанами. А селище Вигода є відправною точкою всім відомої туристичної принади «Карпатський трамвай». Отже, зупинимось детально на найбільш цікавих місцях Долинщини, повідомляє сайт Котеджу “Ortus”.
1. Гора Знесіння (с. Оболоння)
За переказом, князь Андрійович, який займався скотарством і був найбагатшим у всій окрузі, на горі Знесіння звів вежу, на якій прикріпив сплетеного зі смерекових гілок “барана” із п’ятьма дерев’яними кругляками, що символізують топки солі, які відображено на гербі міста Долини. Згодом, у ХІІ ст., на горі Знесіння існував монастир, назва якого знайшла відбиток у найменуванні гори. Він проіснував до навали татаро-монголів у середині ХІІІ ст.
В перекладі легенда про заснування Долини і солеваріння звучить так: «Монастир мав би бути на горі Знесіння, яка розташована на схід від нинішньої солеварні, на горі, що тепер безліса, розміщеній на висоті 458 метрів над рівнем моря, звідки відкривається прекрасний вид на сьогоднішнє місто і на пасмо гір, що оточує Долину. Від цього монастиря тепер навіть сліду не залишилося, а тільки дерев’яний хрест, який височіє на вершині, може засвідчити, що колись на цій горі була присвячена Богові святиня». Цікаво, що і до сьогоднішнього часу, впродовж століть, не втрачена традиція встановлення хреста на місці тогочасної монастирської церкви.
2. Солеварня «Саліна» (м. Долина)
У підніжжі гори Знесіння розміщені будівлі сільзаводу, або «Саліни», як його називали жителі міста. Він збудований на початку ХХ ст. на місці старого, що згорів під час пожежі 1789 року. А взагалі, сіль була початком і подальшою основою життя міста від його появи в кінці X ст. і до середини XX ст., коли в Долині почався видобуток нафти. В кінці XII ст. на цьому місці виникло поселення, його жителі видобували сіль, займалися землеробством і скотарством. У середині XIV ст. Долину захопили польські магнати. З цього часу поселення часто переходило від одних орендарів до інших. Всі вони жорстоко експлуатували місцевих жителів. У XV ст. місто було центром Долинського староства. У наш час розроблено інвестиційний проект зі створення бальнеологічно-відпочинкового центру на місці солекомбінату. Реалізація цього проекту дасть можливість створити у місті Долина новий туристичний продукт та зберегти історичну пам’ятку.
3. Костел Різдва Діви Марії (м. Долина)
Костел розташований в історичній частині Долини – Старій Долині. Цей костел був першим католицьким храмом у місті, адже його будівництво розпочалося в 1835 році. Будова вийшла надзвичайно красивою і по-своєму оригінальною. У ньому проглядається мода того часу на романтичний стиль в архітектурі – храм чимось нагадує готичний костел. Довжина храму – 34 метри, ширина – 14 метрів. Внутрішній простір костелу завершується апсидою, в якій виготовлений вівтар, а вхід зроблено у формі вежі-дзвіниці, що спирається на два великих прямокутних приміщення, сходинки з яких ведуть на просторий балкон (там колись був орган). Висота будівлі до гребеня даху – 14 метрів, висота самої вежі – 22 метри. За радянських часів костел використовували як склад зерна, а з 1948-го його передали школі для спортзалу. З 1990 року будівлю повернули громаді міста, а 27 грудня 1991 року її освятили. На сьогодні в костелі повністю відновлено інтер’єр. Богослужіння в святині ведеться польською мовою.
4. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (м. Долина)
Перша дерев’яна церква в Долині з’явилася в 1648 році, у часи початку народно-визвольної війни українців, що, можливо, і послужило причиною її будівництва. Простояла церква 250 років і вже в другій половині ХІХ ст. була в дуже поганому стані. В 1896 році греко-католицька громада міста прийняла рішення про зведення нової великої кам’яної церкви. Місце було обрано ближче до головної вулиці міста, нині це вулиця А. Шептицького. Проект виконаний чудово, високий технічний і художній рівень вражає, про що свідчить сама споруда. Загальна довжина її становить 32 метри, ширина – 22 метри, висота споруди до хреста – 32 метри. На жаль, автор залишився невідомим. До 1932 року роботи із завершення церкви майже не проводилися, але з цього року почалося прикрашання храму. До наших днів збереглася дзвіниця (ще з часів дерев’яної церкви), яка входить до списку пам’яток архітектури. А в 1994 році розпочато будівництво нової цегляної дзвіниці. Побувавши в церкві, варто звернути увагу на багато оздоблений іконостас, датований 1934 роком.
5. Краєзнавчий музей «Бойківщина» (м. Долина)
Експозиція музею складається з шести основних відділів: кімната родини Антоновичів, в якій експонуються світлини з життя відомих меценатів, особисті речі та колекція сувенірів і сірникових коробок з різних країн світу; зал «Природа», де відображено всю велич і красу флори і фауни Карпат; «Історія»; «Побут та етнографія»; «Бойківська хата», а також відділ «Сакральні пам’ятки». Життя долинян тісно пов’язане з християнством. Ще в 1112 р. у Долині на горі Знесіння був монастир. У 1550-х рр. там діяли три храми, розвивалася поважна іконописна школа. Колекція старовинних ікон із Долинщини (більше 120 шт.) зберігається у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові. Натомість копії багатьох ікон можна побачити у відділі сакральних пам’яток саме в краєзнавчому музеї «Бойківщина».
6. Гошівський монастир (с. Гошів)
Греко-католицький монастир чину св. Василія Великого у селі Гошів побудований ще в XVI ст. Це відомий храм, який стоїть на високій горі Ясна. Колись він був головною священною обителлю в Галичині, а нині вважається однією з найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи. Без перебільшення, більш мальовниче місце в Галичині навряд чи можна знайти. Великої популярності храм набув на початку XVIІІ ст. завдяки чудотворній іконі Матері Божої. Люди стверджують, що ця реліквія має силу, яка здатна зцілювати сліпих, паралізованих, душевно хворих та інших людей, позбавлених фізичного і душевного здоров’я. На дзвіниці Гошівського монастиря встановлено карильйон – другий на теренах України та перший на заході, який складається з 52 дзвонів. На ньому можна виконувати церковні мелодії чи твори класичної музики. Разом із тим, при Гошівському монастирі діє будинок для паломників, який розташований на монастирському подвір’ї. Будинок має 44 місця для проживання, розподілені в 11 чотиримісних кімнатах.
7. Жіночий монастир сестер Пресвятої Родини (с. Гошів)
Греко-католицький жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини розташований на півдні села Гошів. Він був заснований в 1911 році. Монастир вражає величчю своєї архітектури. Двоповерховий головний корпус монастиря, який має підвальний поверх, оформлений з вбудованою по осі головного входу каплицею і внутрішнім двором, навколо нього розміщені галерея і келія. На першому поверсі – трапезна з окремим входом, бібліотека, келія, допоміжні і технічні приміщення. На другому поверсі – келії з каплицею та іншими приміщеннями. Каплицю завершує високе шатрове восьмигранне покриття, яке гармонійно поєднується з куполом храму на Ясній горі і довколишнім ландшафтом. Сестри, які сьогодні живуть у стінах монастиря, продовжують роботу своїх попередниць: виховують молоде покоління, займаються благодійністю, їздять у різні країни у складі місіонерських груп.
8. Музей Івана Франка (с. Лолин)
Іван Франко часто відвідував село Лолин на Долинщині. Тут він написав оповідання «Вугляр», «Лесишина челядь», «Два приятелі», окремі розділи повісті «Петрії Довбущуки», вірш «Галаган». На основі місцевого варіанту легенди «Пісня про шандаря» він створив драму «Украдене щастя». Саме в Лолині народилася подруга письменника Ольга Рошкевич, яка стала його першим коханням. На думку біографів, саме знайомство з долинянкою було поштовхом до написання Каменярем збірки поезій про кохання «Зів’яле листя». До слова, герб села, на якому зображені гусяче перо і два серця, символізують поезію і кохання Франка та Ольги Рошкевич. У 1956 році в селі було встановлено пам’ятник Іванові Франку, а при школі створено літературно-меморіальну музейну кімнату (1981). Експозиції розповідають про важливі події з життя митця, а також висвітлюють деякі аспекти його творчості. Серед експонатів є прижиттєві видання Івана Франка, оригінальні фото, автографи та інші документи.
9. Церква Трьох Святителів (с. Підліски)
Дерев’яна церква Трьох Святителів, побудована громадою в 1868 році, має інкрустований дерев’яний іконостас, а також подарований німецькими колоністами орган. Це єдиний в Україні дерев’яний храм, де є старовинний орган. Інструмент був виготовлений наприкінці XIX ст. майстром Яном Грохольським із Старого Сонча. Відомо, що у 1880 році він виготовив орган для бернардинського костьолу св. Барбари в місті Тарнув, а в 1902 році – для костьолу Вознесіння Найсвятішої Діви Марії у м. Серпц Варшавського воєводства. Орган-позитив мав шість регістрів, один мануал. Цікаво, що зовнішньо орган прикрашений дуже скромно. Біля церкви у 1938 році було поставлено хрест на честь 950-ліття хрещення Русі-України.
10. Урочища Шандра та Цапове
Урочище Шандра, розташоване над гірською річкою Свіча з холодною, чистою водою, прикарпатці віддавна вважають ідеальним місцем для відпочинку у дорозі і не тільки. Спуститися до річки можна у більшості випадків стрімкими схилами, втім, від траси туди поробили під’їзди. Неподалік – мінеральні джерела з водою, яка дуже корисна і має лікувальні властивості, серед яких унікальне джерело з водою, що горить. Ну, і, звісно ж, карпатські ліси, де можна не тільки прогулятись, але й назбирати грибів та ягід, цілющих рослин. Крім того, обабіч траси понад річкою влаштовані місця для кемпінгу, де можна організувати свій відпочинок самостійно. Натомість ландшафтний заказник Цапове розміщений на території Церківнянського лісництва Болехівського держлісгоспу. Його площа – 6,0 га. На території урочища розташовані скельні утворення з джерелом. Під час Другої світової війни скелі стали своєрідною твердинею для вояків сотні Бея, які боролися тут у 1945 р. проти радянських військ, про що свідчить табличка на металевому хресті, встановленому на пісковиковому кургані біля підніжжя найвищої скелі.
11. «Карпатський трамвай»
Всіх романтиків і шанувальників гір гостинно кличе до себе вузькоколійна залізниця, яка почала будуватися для транспортування лісу бароном Леопольдом Поппером в кінці ХІХ ст. Ширина колії становить 770 мм, це в два рази менше за звичайну залізничну колію. Чотиригодинна подорож на «Карпатському трамваї» проходить надзвичайно мальовничим маршрутом по найгарніших та найекологічніших місцях Карпат. Трамвайчик неспішно повезе вас вздовж берегів чистої ріки Мізунка казковими місцями, що іноді перетворюються у справжню екзотику, особливо коли гори нависають над потягом, а колія повторює серпантин ріки і проходить так близько до краю берега, що здається, ніби потяг ось-ось пірне у воду. Під час подорожі можна відвідати гідрологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення заповідник Ширковець, скуштувати цілющої мінеральної води з джерела Нафтуся та найчистішої в Карпатах води з гірського джерела Дюзркач. А у теплу пору року можна скупатися у чудових гірських водоспадах Мізунки. До складу потяга входить локомотив, що має 12 місць для туристів, де можна пос,постерігати за роботою машиніста, та два вагони на різний туристичний смак: закритий вагон з комфортними сидіннями та вагон-кабріолет.
12. Центр спадщини Вигодської вузькоколійки (с. Вигода)
Історична будівля Центру спадщини має прямий стосунок до Вигодської вузькоколійної залізниці. Збудована у 1855 році, вона, після сільської церкви, є найстарішою будівлею у селищі, що слугувала резиденцією Леопольду Попперу фон Подграгі – засновнику вузькоколійки. В Центрі спадщини Вигодської вузькоколійки пропонують переглянути інтерактивну експозицію, що розповідає про місцеву природу та, зокрема, лісову екосистему Карпат, місцеву історію – розвиток лісової та деревообробної промисловості довкола Вигоди, виникнення Вигодської вузькоколійки, етнографію, народні ремесла тощо. На сьогодні в українських Карпатах немає місця, схожого на Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Навряд чи знайдеться музей чи візит-центр з таким різноманіттям інтерпретаційних засобів місцевої природи та етнографії. До прикладу, реалістичний паротяг, на якому можна майже по-справжньому проїхатися давнім маршрутом Вигодської вузькоколійки, чи багатомовні фільми, присвячені темам дерева, від деревообробки до традиційних ремесел, або ж історії вузькоколійки – від витоків до сьогодення.
13. Вигодський водоспад
Місцевою пам’яткою у селищі Вигода є так званий «водоспад», розташований на річці Свіча. Тут залишилась занедбана стара гребля, що була створена, щоб збирати воду для деревообробки. Зараз це улюблене місце для відпочинку багатьох людей, де можна і покупатись, і посмажити шашлики. Гарні краєвиди, заспокійливо шумить вода. А на березі з боку Вигоди тут поставлені столи і лавочки для відпочинку. Також сюди можна під’їхати по дорозі на Закарпаття.
14. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (с. Пациків)
У південній частині села Пациків на високій терасі є найстаріша святиня Долинщини – церква Успіння Пресвятої Богородиці з 1686 року. У давніх історичних документах церква згадується як монастирська до 1924 року, хоч самого монастиря уже тривалий час не було. Біля церкви збереглося склепіння входу в підземелля. На склепіння підземної споруди жителі села натрапляли, копаючи могили на цвинтарі, що вище церкви. Із переказів старожилів відомо, що монастирські келії, які розміщувались на пагорбі Приверх, були з’єднані ходами з церквою. Залишки входу в засипану печеру є й біля поляни “Чернеча яма”, де був монастир. Словом, це місце ще чекає дослідників, які б розкрили таємницю підземелля.
Особливістю відомого гірського населеного пункту Вишків є те, що він розташований на висоті 800 м над рівнем моря, у верхів’ях долини річки Мізуньки, поруч з головним Вододільним хребтом. Тож уявіть собі, які краєвиди відкриваються з Вишкова – мальовничі гори, долини, гірські полонини та річки. Тут здається, що до неба лиш рукою подати. У Вишкові туристи люблять відпочивати як взимку, так і влітку, адже мальовничі, наче з казки, водоспади та річки ваблять мандрівників у будь-яку пору року. Привабливими є й погодні умови та кліматичні особливості місцини. Вишків – зручний пункт для початку мандрівок на Вишківський Ґорґан, озеро Синевир. На захід маршрут із позначками веде через вершини Чорна Ріпа та Високий Верх у смт. Славське Львівської області. На території бази відпочинку «Високий перевал» функціонує підйомник завдовжки 700 метрів, перепад висот до 200 метрів. Цікавим буде Вишків і для любителів історії. На території сільської ради є цвинтар з похованнями вояків австрійської армії 1914-1918 років. Приблизна кількість поховань, які можна ідентифікувати з боку території Вишківської сільської ради, складає 110-120. Понад 100 поховань розташовані на території Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.
Підтримайте проект на Patreon