Львівська жінка-астроном, ім’ям якої названо планету

Її іменем названо космічне тіло, хоча вона й походить з маленького села на Волині. Вона – автор багатьох наукових праць, у тому числі 70 публікацій за кордоном, але життя її закінчилось в стінах монастиря. На її довгому, без трьох місяців 90-річному шляху, було надто багато подій як для життя однієї людини, а в тому числі й один з найцікавіших – студентство та перші самостійні кроки у Львові.

Вона – це Олена Казімірчак-Полонська, український астроном, про яку слід знати більше, адже імена людей з такими життєвими долями просто не можуть залишатися невідомими.

Олена Полонська народилась 21 листопада 1902 року в с. Селець Володимирського повіту Волинської губернії, в родині Івана та Євгенії Полонських. Навчалась в гімназіях в Варшаві, Петрограді та Новгороді-Сіверському. 1920 р. на відмінно закінчила гімназію в Луцьку й отримала атестат зрілості. Добре володіла українською, польською, російською, німецькою та англійськими мовами. 

1922 року Олена Полонська блискуче здала вступні іспити на фізико-математичний факультет Львівського університету Яна Казимира, на напрямок астрономія. Після його закінчення 1927 року, вона влаштувалась на роботу в Львівську астрономічну обсерваторію – асистенткою професора Мартіна Ернста. Від 1932 року Олена Полонська працювала в Астрономічній обсерваторії Варшавського університету. В цьому закладі, 1934 року захистила дисертацію “O ruchu planetocentrycznym komet” на здобуття вченого ступеня доктора філософії. У Польщі вона також знайшла і кохання -1936 року вийшла заміж за Леона Казимирчака, ученого-іхтіолога, який працював в Варшавському університеті. 1937 року в подружжя народився син Сергій.

Від січня 1940 року Олена Казимирчак-Полонська знову фігурує в списках працівників Астрономічного Інституту Львівського університету. 1941 під час окупації Львова, ризикуючи власним життям, вона рятувала польських офіцерів. Як професор університету, вчена робила їм посвідки стажерів Львівської обсерваторії, щоб вони могли покинути місто.

В 1945 Олена Казимирчак-Полонська переїхала до Херсона. На той момент вона уже не мала відомостей по свого чоловіка, який в роки війни потрапив до концентраційних таборів, а син Сергій важко хворів. Тому на новому місці доводилось багато і важко працювати. У 1951 році, під час “чистки кадрі”, її ув’язнили за шпигунську діяльність, але одразу відпустили, оскільки не було надано жодних доказів.

1953 Олена Полонська з сином знову змінює місце проживання. Цього разу їдуть до Одеси. З 1953 по 1956 рік вона працює викладачем фізики, математики і астрономії в Одеському педагогічному інституті. Згодом, за запрошенням, переїжджає до Ленінграда. З осені 1956 по перше січня 1979 року Олена Казимірчак-Полонська працює старшим науковим співробітником Інституту теоретичної астрономії Академії Наук СРСР в Ленінграді. В той період вона захистила докторську дисертацію в Головній Астрономічні Обсерваторії Академії Наук СРСР у Пулково (1968). За серію робіт з теорії руху короткоперіодичних комет і проблем еволюції їх орбіт, Президія Академії Наук СРСР присудила їй премію ім. Ф. Бредіхіна в розмірі 1000 рублів, найпочеснішу астрономічну премію того часу.

Під кінець життя вчена почала втрачати зір. З 1972 року вона – почесний член Всесоюзного товариства сліпих, брала участь у виданні праць з вищої математики та програмування на шрифті Брайля.

В жовтні 1978 р. їй було вручено “Почесне посвідчення”, що малій планеті №2006 присвоєно ім’я Полонська.

У 1987 році науковець прийняла чернечий постриг з іменем Олена. Через кілька років, 1992 вона померла. Похована на цвинтарі видатних астрономів, на території Пулковської обсерваторії (Санкт-Петербург, Росія). 21 листопада 2012 року, у день народження видатного астронома Олени Казимирчак-Полонської, в селі Селець, де вона народилась, було встановлено пам’ятну стелу на її честь.

Джерело: photo-lviv.in.ua