Найкрасивіше озеро України – карпатський Синевир. Казки зимового сну (відео, фото)

Гірські схили ще й самі дрімають, поколисуючи сонні смереки. Та зів’ялі від осені кущі папороті вже проймає ранковий озерний туман. Ліс обережно вдихає його, смакуючи холодний ще запах справжньої весни.

А там далеко, за деревами, у найтихішому місці, зачаїлась голуба безодня. То Синевир. Він знає, що не довго вже спати Карпатам, знає, скільки ще днів до тепла. Він глибокий і древній. Він таємничий і, мабуть, навічно нерозгаданий у безкрайності своїх вод, що кануть у надра гірські. Що там, у тій воді, звідки вона взялась? Чи то все сльози юної Сині? То ж вона, разом із коханим, залишилась назавжди стояти тут на березі…

Синевир

Озеро Синевир належить до семи природних чудес України. Кажуть, воно утворилось приблизно 10 тисяч років тому. Тоді бистрі річкові води стримали гори, перегородивши їм шлях на тому місці, де згодом утворилось озеро.

День за днем, не зупиняючись, переливають свої потоки у Синевир чотири джерела. Прозорі і цілющі. Розлили плесо аж на 7 гекарів. А посередині нього, наче зіниця ока, видніє невеличкий острів. Не дарма Синевир називають Морським оком Карпат. Голубою перлиною із висоти пташиного польоту видніє воно поміж гущі соснових лісів.

Диво природи під назвою Синевир заховалось у горах на висоті майже тисячі метрів над рівнем моря. 22-х метрів сягають глибини озера. Глибшу північну та мілкішу південну частину розділяє підводний кряж. Цікаво, що Синевир ніколи не виходить зі своїх берегів – ні за бурхливих паводків, ні у час танення гірських снігів.

Край первозданної карпатської природи

У дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша і холодний спокій заколисують тих, хто спостерігаючи з берега, милується їх красою. Купатись у озері не можна. Та й сама природа застерігає сміливців, зберігаючи холод води навіть у найспекотніші дні літа.

Зелені праліси довкола Синевиру – Національний природній парк, що оберігає унікальні види флори і фауни. Це край недоторканої лісової природи. Тут ростуть старі 150-літні сосни і смереки. А 38 видів рослин і 20 видів тварин занесені у Червону книгу України. В озері плаває форель: озерна, струмкова і райдужна. А берегами бродять ведмеді, шукаючи поміж кущами ягід.

На березі Синевиру ви побачите дві статуї. Височенні дерев’яні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, що колись розлилось соленими струмками посеред карпатських схилів.

Кохання, смерть і сльози

Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами і людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.

Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв з дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.

На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, не довго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.

Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси. Та озеро Синевир насправді одне із найгарніших в Україні. Перлина Карпат, яку обов’язково треба побачити хоч раз у житті, щоб відчути всю красу цього краю. Яскраву і пахучу влітку та заворожуюче-спокійну, кришталеву, наче гірське повітря – взимку.

Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює справді унікальну атмосферу, яку просто таки неможливо забути.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
село Синевирська Поляна, Міжгірський р-н, Закарпатська обл.

GPS:
48°37’0″N 23°41’2″E

Контакти:
Сайт: www.npp-synevyr.net.ua

Поради бувалого мандрівника:
Інфраструктура поблизу озера не надто розвинена. Тут не побачите розкішних готелів з басейнами, та цілком пристойний нічліг можна замовити. Є й гуцульська Колиба. Можна скуштувати традиційного банушу, покататись верхи на коні, зробити фото на пам’ять у гуцульському одязі.
Неподалік озера можна просто розбити намет.