Історія від Людмили Калабухи, авторки книги «Зробіть навпаки: життя та продажі до і під час війни».
Джерело: Українки.
Три мільйони золотих монет за голову чоловіка, що була виставлена на палі в Стамбулі. Готівкою. Вимога турецького султана. І вона їх заплатила. Бо любила, безмежно любила Регіна Жолкевська свого чоловіка — коронного гетьмана та канцлера (аналог посади міністра оборони і закордонних справ) Станіслава Жолкевського.
Усе своє життя він провів у боях та походах: обороняв кордони Речі Посполитої від татар і турків, ходив на шведів, переміг московитів і навіть прожив пів року як володар у московському кремлі. Завжди вимагав дисципліни у війську та вважав, що слова, даного ворогу, треба дотримуватись за будь-яких умов. Та навіть досвід великого полководця не допоміг, коли проти його 12-тисячного війська виступила 130-тисячна армія турків і татар.
Та ще й знак був. Недобрий знак.
Із початком бойових дій у небі з’явилася комета. Навіть якби вони вирішили перечекати чи відкласти цей військовий похід на кілька днів чи тижнів, нічого б не змінилося. Сам намір був приречений на провал. А чоловік — на загибель.
Та ніколи б не посміла вона відмовляти свого чоловіка — великого воїна та полководця
Не вперше він йшов на війну, а вона залишалася пильнувати їхнє дітище, їхнє ідеальне місто Жовкву, аналогів якому не було в Європі.
Як воно з’явилося?
Програв у карти їхній свояк великі гроші. А платити нема чим. Тільки та земля й залишилася в нього. Та й та закладена-перезакладена. Слізно просив родич викупити його картярські борги, а за це переписав на них величезні маєтки.
От так і постало на березі річки Свиня (як же з цієї назви потім насміються нащадки, а історики пересваряться) ідеальне місто Жовква (у Львівській області).
Приватне місто.
Де всі люди, що там поселялися, — чи то поляк-католик, православний русин чи юдей, — були зрівняні в правах, могли жити поряд, вести бізнес та збудувати собі костьол, церкву та синагогу. А в юдеїв (нечувано й небачено!) навіть свій цвинтар був. І це в той час, як їхні брати з усієї Речі Посполитої звозили своїх покійників для поховання до Львова.
У тій битві під Цецорою у віці 73 років її чоловік і загинув у ніч з 6 на 7 жовтня 1620 року від Різдва Христового. І хоч він вдягнувся як простий солдат, його тіло знайшли та впізнали в ньому коронного гетьмана та канцлера Станіслава Жолкевського.
Відрубали голову, відвезли до Стамбула, пронесли вулицями міста та виставили на воротах до султанського палацу.
Насолодилися турки своїм тріумфом та подумали: «А чого ж грошей не заробити, родина небідна, а раптом заплатить?»
І поїхав посланець до невтішної вдови Регіни із листом: «Хочете тіло чоловіка? Платіть 3 млн золотих. Готівкою». Нечувана сума.
Ані хвилини не вагалася Регіна. «Заплачу», — поїхав лист назад до турецького султана. А до короля повезли іншого листа: «Прошу дозволити влаштувати в Жовкві приватний монетний двір, щоб викарбувати монети для викупу тіла чоловіка для поховання».
Король дозволив — безпрецедентний випадок в історії Європи. І почалося. Вона плавила золоті та срібні тарелі, підсвічники та коштовності. Випорювала з парчі золоті нитки. Продала кілька сіл та містечок.
Нічого не шкодувала. Зі всіма домовилася. І зібрала. 3 млн золотих монет зібрала
На возах у скринях з потужною охороною поїхали гроші до Стамбула. А назустріч їм везли тіло її коханого.
Як везли?
У труні, наповненій медом — головним консервантом того часу.
Історики досі не дійшли згоди, скільки часу на це все пішло: відвезти тіло до Стамбула, надіслати посланців до Регіни, назад до султана, потім до короля і назад.
А щоб зібрати, викарбувати та відвезти гроші? І, нарешті, отримати тіло (і воно мало бути впізнаваним, а як інакше знати, що привезли саме того покійника, за якого заплатили?).
Уявляєте, на це знадобилося два роки! Це тобі не смс відправити чи повідомлення в директ або перелетіти на інший бік земної кулі за 12 годин (ой, як довго!).
У Стамбулі я стояла перед величними мечетями, бібліотеками, хамамами та медресе (навчальними комплексами), споглядала дива архітектури та вишуканість культури Османії — наймогутнішої світової імперії того часу.
Гроші, на це все були потрібні шалені гроші. Ось як їх здобували. Ось як фінансували все, чим ми тепер так захоплюємося.
Я згадувала історію великого кохання Регіни і Станіслава Жолкевських, зрілих людей, що прожили багато років у шлюбі. Та їхнє кохання. Кохання, сильніше за смерть. Кохання, сильніше за гроші.
Підтримайте проект на Patreon
