Як виглядали князі і бояри Київської Русі

Як виглядали українські князі, як одягались, яким був їхній побут та захоплення? На ці питання літописи можуть дати лише часткову відповідь. Фотоапаратів в ті часи ще не існувало, портрети, якщо й були, то могли горіти в численних пожежах та набігах орди, які охоплювали середньовічні міста з регулярною частотою. Але наука вимагає доказів і надати їх про давно забуті часи може археологія. Якщо науковцям вдалося натрапити на непограбовану могилу князя, то сучасні методи можуть розповісти про їхнє життя дуже багато.

Століття тому відомий археолог Ярослав Пастернак натрапив на кам’яний саркофаг на місці втраченої церкви у Галичі із похованням князя Ярослава Осмомисла. Поруч була могила, ймовірно, його дочки. А на цвинтарі виявили кістяк боярина тих часів із різаними ранами обличчя. За знайденими у похованнях черепами один з провідних українських антропологів Сергій Горбенко відтворив їхні обличчя за допомогою пластиліну. Результати своєї роботи він опублікував на своєму сайті.

Князь Ярослав Осмомисл

Галицький князь Ярослав Осмомисл помер у 1187 році, його поховали у кам’яному саркофазі в Успенському катедральному соборі давньоруського Галича-Крилоса. Під час досліджень в 1937 році археолог Ярослав Пастернак виявив це поховання, а в часи Другої світової перепоховав у крипті собору Юра у Львові. Про це ніхто не знав, на скриньку з рештками князя випадково натрапили археологи 1991 року.

«У саркофазі лежав майже комплектний кістяк мужчини 50-60 літ. Обчислений зріст Ярослава Осмомисла міг виносити за життя князя 171-174 мм», – писав Пастернак на основі своїх досліджень.

Ярослав Осмомисл (робота Сергія Горбенка, фото В. Юськіва)

Саркофаг не був орнаментований і без написів, бо він не був призначений для публічного огляду. Його пограбували ще, можливо, у ХІІ ст. під час татарських набігів – віко саркофага було розбите, а кістки покійника розкидані.

Як пише Сергій Горбенко, у рисах князя виявили ознаки кількох європейських рас, зокрема, iндо-середземноморської, атланто-балтійської, балкано-кавказької. Також встановили, що князь хворів на артрит правої ноги.

Князівна

У скриньці Пастернака в соборі Юра зберігались фрагменти кістяків двох осіб: чоловіка 55-60 років і молодої дівчини віком 15-20 років. Як написав сам археолог у супровідній записці, це ймовірно, третя дочка Ярослава Осмомисла. Вона мала виразно азійські риси. Це пояснюється походженням її мами Ольги. Вона була донькою князя Юрія Довгорукого і половецької княжни, доньки хана Аєпи. Цей монголоїдний вплив, пише Горбенко, простежується і на черепі князя Андрія Боголюбського (її рідного дядька).

Ярослав Мудрий, Ярослав Осмомисл, його дочка і Андрій Боголюбський

«Похована біля княжого саркофага молода дівчина чи жінка була, напевно, визначна особа, якщо її тільки одну поховали в галицькому соборі зі златоглавом візантійського походження на чолі і біля самого саркофага князя Осмомисла. Може, це була його донька, про яку не дійшло до нас ніякої літописної вістки», – писав Ярослав Пастернак.

Князівна з Галича (фото Є. Белого)

За головою молодої жінки в могилі стояла тоненька скляночка зеленкувато-жовтого кольору. Такі ж виявляли на місці колишнього княжого двору разом з череп’ям глиняного посуду XII ст., а також на місці Десятинної церкви в Києві в княжих могилах. На думку науковців, в цих скляночках ставили біля небіжчиків свячену оливу.

Боярин з Галича ХІI ст.

Він був похований на цвинтарі біля церкви Св. Івана на території урочища Царинка (нині с. Крилос Івано-Франківської області). На поховання натрапив львівський архітектор Юрій Лукомський.

Це був череп чоловіка віком 55-60 років. На лобній кістці був слід від двох зарощених різаних або рубаних ран.

«Ці сліди вказують на те, що цей індивід або був двічі поранений в чоло (в одне і те ж місце) холодною зброєю, або поранений один раз холодною зброєю, що мала дві гострі (бойові) поверхні. У колекції Львівського арсеналу зберігається рідкісна шаблі арабського виробництва типу “Зюльфікар”, що також має два леза. Припускаємо що галицький боярин міг бути поранений зброєю подібного типу. Причому, якщо удар був завданий клинком типу “Зюльфікар”, то в цьому випадку рану цей чоловік дістав при нападі в приміщенні. Зовні слід від поранення залишив рубець на чолі V-подібної форми», – пояснює Сергій Горбенко особливості черепа.

Боярин з Галича XII ст. (фото з сайту Горбенка)

Через кілька місяців після цієї реконструкції автор роботи випадково зустрів жінку, типаж обличчя якої повністю відповідав обличчю русича з Галича XII ст: «Впадають в очі явно подібні риси обох облич – овал обличчя, великі очі, ніс з горбинкою і виразний прогнатизм, немов молода жінка була далекою родичкою предка, що жив майже вісім століть назад».

Жінка, схожа на давнього русича (фото з сайту Горбенка)

Ярослав Мудрий

Реконструкцію обличчя князя Ярослава Мудрого зробив ще в 1940 році російський антрополог Михайло Герасимов. Кістяк князя зберігався у саркофазі в Софії Київській. Разом з ним була похована жінка, ймовірно, його дружина Інгігерда-Ірина.