Жінки, як правило, виконують більше “домашньої” роботи в інтернеті, і це створює для них додатковий – часто невидимий – тягар. Чому так відбувається?
Джерело: ВВС.
Зранку у мене дзвонить телефон – це шкільний чат нагадує нам, що сьогодні у школі день тематичного вбрання. Я починаю гарячково підбирати дітям відповідний одяг – і роблю це навіть не замислюючись і не чекаючи допомоги від чоловіка.
Це звичне явище в багатьох сім’ях, оскільки попри те, що зараз чоловіки беруть активнішу участь у вихованні дітей, ніж раніше, саме жінок досі вважають організаторками домашнього господарства.
Жінки більше займаються школою дітей
Дослідження давно підтвердили, що в гетеросексуальних парах жінки виконують більше прихованої праці – зокрема займаються плануванням та організацією завдань, які допомагають сім’ї функціонувати. Це створює значне розумове та емоційне навантаження. Менш очевидним є той факт, що це також передбачає додаткове використання гаджетів, що створює для жінок ризик цифрового перевантаження та навіть вигорання.
Очевидно, що технології можуть допомогти нам бути більш продуктивними в багатьох сферах нашого життя. Але також очевидно, що вдома вони додають жінкам ще більше розумового навантаження.
Нещодавнє міжнаціональне дослідження проаналізувало дані Європейського соціального опитування понад 6600 батьків із 29 країн, які мали принаймні одну дитину та одного з батьків. Виявилося, що технології посилюють розумове навантаження на жінок, особливо матерів. Схоже, що у розподілі цифрового спілкування щодо роботи та сімейного життя існує гендерна нерівність.
Дослідницька група вивчала використання технологій серед респондентів. Чоловіки, як правило, користувалися технологіями на роботі, а жінки використовували їх як на роботі, так і вдома.
“Ми виявили, що жінки частіше зазнають подвійного тягаря цифрового спілкування як на роботі, так і в сімейному житті”, – говорить провідний автор дослідження Ян Ху з Ланкастерського університету у Великій Британії, який проводив дослідження разом з Юе Цянь з Університету Британської Колумбії в Канаді. Жінки, які працювали вдома, ще більше відчували цей тягар.
Ця проблема загострилася мірою того, як ми все більшу частину життя проводимо в інтернеті, а робота вдома стала більш поширеною після пандемії Covid-19. Дослідники виявили, що жінки в 1,6 раза частіше за чоловіків змушені використовувати цифрову комунікацію як на роботі, так і вдома.
Приклади цього на практиці знайти не важко. Моя місцева мамська група набагато активніша за групу татусів, і налічує набагато більше учасників (кілька сотень). Мами у ній спілкуються про різноманітні події та проблеми з вихованням. Навіть коли група є загальною для усіх батьків, зазвичай набагато активнішими її учасницями є саме жінки.
Одна моя знайома мама розповіла мені, що вона ділить таке цифрове спілкування зі своїм чоловіком – вона займається батьківськими чатами, а він електронними листами зі школи. Але, на жаль, електронні листи приходять набагато рідше, ніж нескінченний потік повідомлень у чатах.
Продукти, одяг і шкільне приладдя тепер також можна купити онлайн – і цим теж зазвичай частіше займаються жінки.
Багато пар намагаються рівномірно ділити обов’язки, але гендерна нерівність досі дуже поширена, і зокрема це стосується використання технологій.
Ми, як правило, використовуємо гаджети як для відпочинку, так і для роботи, що ускладнює розмежування “особистого” та “сімейного”. Як казала нині покійна феміністка Джоан Акер, щоб кинути виклик нерівності, потрібно зробити невидиме видимим.
Ще один фактор, який спонукає жінок брати на себе більше цифрової роботи, пов’язаний з тим, що вони, як правило, працюють більш гнучко, обираючи роботу на неповний день для того, щоб мати можливість доглядати за дітьми.
Це демонструє “парадокс гнучкості”, який полягає в тому, що гнучкий графік роботи експлуатує жінок більше, ніж чоловіків, адже саме вони виконують основну домашню роботу.
За словами Ху, жінкам часто пропонують роботу вдома як спосіб поєднувати сімейні та робочі обов’язки, але саме ця гнучкість змушує жінок брати на себе більшу частину організації догляду за дітьми, яка сьогодні в основному відбувається онлайн.
Сумним наслідком цього є те, що чим більше жінки виконують домашньої роботи, тим менше можливостей вони мають для свого професійного розвитку, що сприяє гендерному розриву в оплаті праці, підвищенню стресу та вищій незадоволеності стосунками.
Хіджунг Чанг, соціологиня з Королівського коледжу Лондона у Британії, каже, що гнучкий графік роботи загострює всі проблеми роботи по дому та догляду за дітьми.
“Жінки, які працюють за гнучким графіком або вдома, як правило, виконують більше роботи по дому та догляду за дітьми порівняно з жінками, які цього не роблять, тому що вони мають можливість втиснути якомога більше оплачуваних і неоплачуваних годин у свій день”, – каже вона.
Вона виявила, що жінки, які працюють вдома, також відчувають тиск, щоб виконувати роботу по дому та доглядати за дітьми, тоді як кордони татусів поважаються набагато більше, навіть якщо він також працює вдома.
Це пов’язано з довгою історією образу чоловіка-годувальника в гетеросексуальних парах, де сфера роботи чоловіка історично була більш захищеною. Схоже, це триває й досі, навіть якщо жінки обіймають високооплачувані керівні посади, каже Чанг – саме через суспільну норму, згідно з якою жінки мають брати більшу участь в організації сімейного життя.
Попри цей невидимий цифровий тягар, у розподілі догляду за дітьми все ж є певний прогрес – чоловіки роблять більше, ніж 50 років тому, але досі менше, ніж жінки.
Як зменшити нерівність
Існують способи для того, щоб розподілити навантаження більш рівномірно. Якщо кожен у парі виконує якесь завдання від початку до кінця, а не один його плануватиме, а інший робитиме, це зробить розумову роботу більш помітною, а також допоможе розділити цифровий елемент навантаження.
Наприклад, коли хтось один із пари замовляє продукти онлайн, а інший готує їжу, вони начебто роблять спільну роботу. Однак це означає, що той, хто купує, швидше за все, повинен постійно пам’ятати про те, які продукти потрібні. Приготування їжі – це лише половина справи, яку не вдасться зробити без організаційної складової.
Чанг рекомендує розділити всі аспекти цифрового спілкування у сімейному житті, чи то пошук та організація позашкільної активності дітей, чи спілкування у батьківських чатах. Вона також радить відверто обговорити усі обов’язки, включно з проблемами щодо планування та догляду за дітьми.
Одна знайома мама розповіла, що їм з чоловіком допомогло ведення спільного календаря, в якому вони записували свої тижневі завдання. В іншій родині, яка має двох дітей, кожен із батьків організовує позашкільні заняття для однієї дитини, що передбачає пошук гуртків, їхню оплату та транспортування дитини. Вони кажуть, що в організації такого розподілу їм допомагає постійне спілкування.
Чанг каже, що її найкраща порада для татусів – більше піклуватися про дітей самостійно, зокрема брати відпустку по догляду за дитиною. Таким чином активніша участь у догляді за дітьми з часом також має перейти й у цифрову сферу.
“Тоді умови гри будуть рівнішими. По суті, йдеться про те, хто у суспільстві несе відповідальність за дитину та домогосподарство”, – каже вона.
Це проливає світло на ще одну велику несправедливість сучасного суспільства. Воно очікує, що жінки мають працювати – і багато сімей покладаються на подвійний дохід – але досі існує поширена думка, що жінки мають бути основними доглядальницями маленьких дітей.
Батьківство жінок оцінюють значно суворіше, ніж чоловіків, що змушує їх брати на себе більшу частину організації.
“Для того, щоб це змінити, треба зруйнувати стереотипи”, – каже Чанг.
І зробити це можливо – візьмімо Швецію, де оплачувана відпустка по догляду за дитиною для батьків призвела до більш справедливого розподілу обов’язків у сім’ї.
А для того, щоб зменшити тягар цифрового навантаження на жінок, потрібно в першу чергу визнати цю додаткову роботу та відверто говорити про неї від самого початку.
Для початку варто активніше залучати татусів до батьківських чатів, заохочувати їх організовувати дитяче дозвілля, включно з усією комунікацією, і забезпечити рівномірний розподіл відповідальності за виконання домашніх завдань.
Чим більше батьки будуть ділитися всіма аспектами домашньої роботи, тим більше рівномірно буде розподілено і додаткове цифрове навантаження в сім’ї.
