У США колишні випускники ЛНУ ім. І. Франка випробовують революційні ліки від раку

Колишні випускники львівського університету ім. І. Франка, Олена та Олег Таратула випробовують революційні ліки від раку. Останні чотири роки у лабораторії штату Орегон вони розробляли речовину, що виявляє в організмі ракові клітини та допомагає їх знищувати, розповідає Високий замок.

Винахід подружжя українських професорів, що нині мешкає у США, потряс не лише Америку, а увесь науковий світ. Олег та Олена Таратули створили речовину, яка робить ракові клітини видимими й допомагає їх убивати! При цьому вона абсолютно не шкідлива для здорових клітин. Це вже підтвердили дослідження на тваринах. На черзі — випробування на смертельно хворих людях.

Ці видатні науковці з наших країв: Олег — з Яворівського району Львів­щини, Олена — з Іваничівського району Волині. Обоє закінчили Львівський університет імені Івана Франка. Їх звела хімія. Олена познайомилася з Олегом під час навчання на хімічному факультеті. Поряд з любов’ю до науки зародилося й сильне почуття кохання. На третьому курсі дівчина привезла додому знайомити з батьками майбутнього зятя.

— Це були важкі часи, — згадує мама науковиці Галина Семенівна Богун. — Нам з чоловіком зарплати затримували. Щоб якось протриматися, брала відпустку на роботі й на кілька тижнів у Польщу на заробітки їздила. Так виживали. А тут — весілля. Але діти сказали: «Якщо ми не одружимося, то кидаємо вчитися і йдемо працювати». Бо ж заочного відділення на хімічному факультеті немає.

Матері було боляче це чути. Адже Оленка марила наукою. Здавалося, змалку йшла до великої мети. Сама навчилася читати, неодмінно на будь-яке свято замовляла енциклопедію чи іншу книгу. Як пішла в школу, із захопленням штудіювала уроки, годинами сиділа за різними підручниками та зошитами, бо хотіла знати більше. І стала відмінницею. Пізніше сама виписала собі посібник зі швидкочитання і курс навчання англійської мови «Єшко». Цю іноземну вивчила самостійно, адже у школі викладали німецьку… А ще ж допомагала батькам по господарці — на ній у парі з матір’ю були і городи, і корови, і хатня робота. Все встигала і все робила з охотою.

А яка донька була по-доброму вперта! Що задумала — до того прагнула, того досягала. Так, навіть не порадившись з батьками, покинула сільську школу й сама подалася вступати в Нововолин­ський науковий ліцей — і стала його ученицею. А там їй трапилася талановитий педагог, автор підручників з хімії, канди­дат наук Ольга Березан. Завдяки їй хімія стала для дівчини найулюбленішим предметом.

Обранець доньки майбутній тещі від­разу припав до душі. Бачила, Олег такий же приязний до людей і залюблений в науку, як і її доня. І щиро закоханий в Олен­ку. Серце відгукнулося і на його особистий бiль, бо хлопець рано втратив батька, а мама, овдовівши, виховувала ще двох близнят.

Та вивчилися діти — постала інша проблема: робота. Виявилося, перспектив­ним хімікам нема де приткнутися… Олег подався на будови, Олена вже наважилася спробувати опанувати іншу спеціаль­ність. Та хімія не відпускала. Обоє писали наукові статті і публікували їх за гонорари у зарубіжних журналах. Одна з таких ро­біт потрапила на очі відомому американ­ському професору. Невдовзі він надіслав подружжю виклик.

Ціна перельоту за океан для Таратул-Богунів була на той час просто захмарною. Та батьки не довго сушили голову над тим, де взяти гроші. Розуміли: такий шанс випадає раз на життя. Продали дві корови, свиню, дозичили 1100 доларів — й зібрали Олега та Олену в дорогу.

Таратули довели: у них не випадково повірила Америка. Свого часу вчилися та працювали у Нью-Джерсі та Філадельфії. Та згодом переїхали до Орегону. Цей край їм нагадав Карпати, почувалися тут як вдома. І стали плід­ніше творити. Невдовзі їхнім ім’ям назвали лабораторію Орегонського уні­верситету! Бо Таратули зробили просто неймовірне відкриття.

Чотири роки вони билися над речовиною, яка б, проникнувши в організм, змо­гла самостійно знайти ракові клітини. І таку таки винайшли. Розроблений українцями препарат з кров’ю потрапляє в тіло й затримується саме в уражених ділян­ках. Під час обстеження він світиться, тож медик чітко бачить його контури. Це особливо важливо для хірургів, які видаляють пухлини. Адже якщо пропустити хворе місце, рак розвиватиметься з новою си­лою й більш агресивно, стане менш чутливим до хіміотерапії, людині просто не лишиться сил з ним боротися. Якщо ж рак лише почав рости, речовина, винайдена Таратулами, його повністю вбиває.

Ефективність такого методу вже доведена на тваринах. Тепер науковці чекають на дозвіл почати застосовувати препарат на людях. Якщо клінічні випробування будуть вдалими, винахід Таратул назвуть проривом ХХІ в медицині. І можливо, його висунуть на Нобелівську премію.

Тим часом Олена та Олег наукові екс­перименти не припиняють. Навіть наро­дження донечки не «вигнало» маму з ла­бораторії у довгий декрет. Уже в місяць вона віддала дитя в садочок й поверну­лася до «ненажерливих» ракових клітин. Вона разом з чоловіком вірить, що їхнє відкриття врятує не одне життя — тисячі!