На початку червня співзасновник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач у своїй колонці для Vector зазначив, що потроху в Україну повертаються кінопрем’єри. Але є велике «але» — переважно без україномовного дубляжу. Звісно, подивитися фільм мовою оригіналу з реальними голосами акторів — ідея чудова, але є кілька нюансів. Один з них — не всі мають достатній для перегляду рівень англійської. До того ж сьогодні для багатьох не менш корисно слухати українською. Тож очікувався спад продажів і через це.
Джерело: Vector.
Ми вирішили розібратися, що коїться з українським дубляжем та чи зазвучать світові прем’єри українською. Для цього поспілкувалися з представницями двох провідних студій дубляжу — CEO LeDoyen Анною Харківською та COO Postmodern Мариною Маркович. А також розпитали гендиректора дистриб’ютора незалежного кіно «Артхаус Трафік» Дениса Іванова та співзасновника дистриб’ютора фільмів про музику та нову культуру KyivMusicFilm Кирила Марікуцу.
Молодий український дубляж
Для початку зробимо короткий екскурс в історію українського дубляжу:
- У СРСР українського дубляжу не було. Держава не підтримувала україномовний контент, адже основною мовою всіх республік була російська. Тому 99% контенту було російською, і навіть фільми українських кіностудій майже завжди транслювалися російською.
- Ми незалежні, але не від кінематографа. Перші іноземні стрічки з’явилися в Україні лише 1995 року. Адже в країні не було закону, який регулював авторські права, тому в колишніх республіках СРСР транслювали лише те, що отримувала росія. Знову ніякого українського дубляжу у кінотеатрах.
- Але було ТБ. Саме на замовлення українських телеканалів почали дублювати іноземні фільми та серіали. Зокрема, одним із перших україномовних хітів, озвучених на професійному обладнанні, став комедійний американський серіал «Альф», який з’явився 1996 року. Його адаптували під замовлення телеканалу ICTV. Далі були «Друзі» та «Сімпсони».
- Українська у кінотеатрах. 2006 року Кабмін зобов’язав дублювати та субтитрувати всі стрічки українською мовою. Після постанови першим на великий екран вийшов анімаційний фільм «Тачки». Мультфільм можна було подивитися й українською, і російською мовами. Але, за даними українського дистриб’ютора стрічки B&H Film Distribuiton, дубляж українською мовою окупився та був на 15–30% успішнішим за російську версію.
Як бачимо, незалежний український дубляж ще достатньо молодий. Йому всього 16 років. До того ж на початку шляху частина прокатників та дистриб’юторів боялися, що попиту на такий контент не буде. Не дивно, що такі думки виявилися помилковими.
Але зараз уже інша проблема. Неабиякий попит точно присутній, але що з 24 лютого сталося з пропозицією…
Як іноземне кіно потрапляє до українського глядача
До прем’єри фільму має відбутися кілька процесів, аби «зірки зійшлися»:
- Усім заправляють мейджори. Це великі (переважно американські) компанії: Paramount, Universal, Sony, Buena Vista, Disney, Time/Warner і 20th Century Fox. Вони виробляють 60–80% всього контенту. Також вони перекуповують права на фільми в менших компаній. Мейджори — справжні володарі кіносвіту. Вони мають свої прокатні компанії та дистриб’юторів. Зокрема, в кожної є й дистриб’ютор, який володіє правами на показ фільмів в Україні.
- Дистриб’ютори, що працюють напряму з мейджорами, не купують фільм, а беруть його в кредит. Але вони платять за рекламу й дублювання, домовляються з прокатниками. Частина зароблених коштів іде мейджору, а решта — його заробіток.
- Тому саме дистриб’ютор оцінює, робити дубляж фільму чи просто його субтитрувати. Такі компанії добре розуміють аудиторію та потенціал, тієї чи іншої стрічки, а також звертає увагу, як заходили подібні кінопрем’єри раніше. Дистриб’ютор має добре прорахувати всі ризики та переваги від адаптації, тому що це насамперед його кошти.
- Якщо фільм має потенціал, у гру вступають дубляжні студії. Часто вони мають свої контракти з мейджорами, тому дистриб’ютор одразу йде до визначеної студії.
- Студії дубляжу перекладають сценарій, адаптують його, добирають творчу команду (режисера, сценариста, акторів) та узгоджують її із власником стрічки.
- Далі магія — Бред Пітт заговорив чистою українською мовою, а Дженіфер Лопес навіть заспівала без акценту.
Роботу відновили
В Україні функціонує не один десяток студій дубляжу. Серед них — професійні, аматорські, ті, хто займається всім процесом постпродакшну, ті, хто створюють багатоголосий закадровий переклад або субтитрування, тощо. Сьогодні студії напряму співпрацюють зі світовими кіновиробниками та стримінговими платформами. Так, LeDoyen Studio має контракти з Universal, Dream Works, Sony Pictures, Disney та іншими. З великими кіновиробниками та стримінговими платформами також співпрацює й Postmodern.
Обидві згадані студії після нетривалої паузи через повномасштабне вторгнення відновили свою роботу. LeDoyen повернулися до незакінчених проєктів уже за місяць.
— Усі, хто лишився у Києві, потроху відновлювали робочий процес. Нам пощастило, тому що вийшло, що з кожного відділу хоч по одній людині в місті та й було. Тому спочатку взялися за завершення всіх незакінчених проєктів.
Команда Postmodern Production повернулася до роботи у квітні. Студія також спочатку взялася за завершення відкладених проєктів.
— За квітень і травень ми мали закінчити роботу над зимовими проєктами, а також наздоганяли всі літні. Після того взялися за пошук наступних. Тому за три місяці, виходить, лише перший тиждень липня — час, аби перевести дух.
Обидві жінки запевняють, що студії не мають жодних проблем із завантаженістю. LeDoyen переважно працює зі стримінговими платформами, тому там питань щодо адаптації стрічок українською навіть не виникало. Також замовники поставилися з розумінням, коли перший місяць студія не працювала. Жодного проєкту, за словами Харківської, не скасували та не відкликали.
«У нас укладені дострокові угоди зі студіями через дистриб’юторів. За замовчуванням вони роблять свої проєкти у нас. Випустили кіно, його придбав дистриб’ютор — ми його робимо, випустили наступне — знову до нас», — пояснює механізм роботи LeDoyen Анна Харківська.
Postmodern також працює і зі стримінгами, і з кінотеатральними проєктами. Їхні замовники так само поставилися з розумінням до ситуації.
«У перший тиждень ми написали листа всім замовникам про те, що в Україні війна, і зараз головне для нас — безпека всіх співробітників та їхніх рідних. Усі поставилися до цього з розумінням. Коли ж ми повернулися до роботи, то всі наші клієнти охоче надавали нам нові проєкти. Адже за їхніми словами, це найменше з того, як вони можуть допомогти зараз нам та Україні», — розповідає Маркович.
Після вимушеної паузи студія Postmodern уже завершила роботу над 20 проєктами — це понад 4000 хвилин контенту (фільми, серіали, тизери та трейлери до фільмів, — ред.). Проти відповідного періоду торік завантаженість не змінилася.
Звідки ж проблеми з дубляжем?
Анна Харківська з LeDoyen говорить, що рішення робити дубляж прокатних фільмів лежить на дистриб’юторських компаніях. Саме вони оцінюють, чи варто дублювати ту чи іншу стрічку, чи окупиться вона, або краще пустити її в прокат із субтитрами.
«Частина стрічок — це контент для вузького прошарку аудиторії, який любить дивитися фільми саме в оригіналі. Наприклад, багато молоді знає англійську мову, їм не важко піти на оригінал. Комусь навіть просто до вподоби чути справжній голос зірок на екрані, а не переклад», — пояснює Анна.
Тезу про вподобання аудиторії підтверджує і гендиректор компанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов.
— Ми взагалі займаємося незалежним кіно. Тому завжди зважаємо на потенціал стрічки та вподобання аудиторії, яка може прийти її подивитися. Лише тоді вирішуємо — дублювати фільм чи робити субтитри. Незабаром вийде стрічка «Найгірша людина у світі» (на момент публікації матеріалу стрічка вже вийшла у прокат, — ред.), претендент на цьогорічний «Оскар». Вона буде у дубляжі, її прем’єра мала відбутися ще наприкінці лютого, але перенесена на 14 липня. Зокрема, у великих кіномережах. А от іранську стрічку «Герой», яка була представлена 2021 року на Каннському фестивалі, покажемо лише з українськими субтитрами. Адже розуміємо, що це історія для вузького кола глядачів.
Співзасновник Kyiv International Short Film Festival та KyivMusicFilm Кирило Марікуца говорить, що наразі студія випустила у дубляжі тільки ті фільми, що були адаптовані ще до війни.
— Питання озвучки прямо залежить від прогнозів кількості глядачів у кінотеатрах та типу фільмів. Якщо ви працюєте з фільмами для найменших глядачів (для нас це — 3000–4000 потенційних глядачів на фільм), у вас просто немає вибору, дублювати чи не дублювати. Якщо прогнозована кількість глядачів велика (6000–8000) — це вже зелене світло для дубляжу. З іншого боку, наразі неможливо прогнозувати кількість глядачів. Тому, напевно, більшість дистриб’юторів демонструє фільми з субтитрами.
Якщо повернутися до тези Деркача про відсутність українського дубляжу для світових прем’єр, тут прояснює ситуацію Марина Маркович:
— У травні дійсно ще багато проєктів були без дубляжу. Тоді щось затримувалося як зі сторони кіномережі (мова про «Планету кіно» — ред.), так і з нашої. А люди не звикли чекати. Такий великий розріз між прем’єрою у світі та у нас дає глядачам змогу знайти все в інтернеті й переглянути без кінозалів.
Наприклад, прем’єра «Бетмена» у світі відбулася 1 березня в Лінкольн-центрі, Нью-Йорк. У інших країнах стрічку можна було переглянути вже 4 березня. Чого, безумовно, не можна говорити про Україну. У нас фільм з’явився лише наприкінці травня й не мав великого попиту. Тому, що багато хто за понад два місяці вже (якщо мав на те сили) знайшов піратську копію з прийнятним дубляжем.
Ще одна прем’єра — «Фантастичні звірі: Таємниця Дамблдора» у світовому прокаті з’явилася 29 березня. За два місяці його вже показали в Україні, але без дубляжу. Ця стрічка була в оригіналі з українськими субтитрами. Multiplex і «Планета кіно» були впевнені, що у великих містах аудиторія добре сприйме англомовну стрічку. Загалом в Україні «Фантастичні звірі» зібрали $2,5 млн (світовий збір — $772, 5 млн).
Для розуміння варто додати, що, наприклад, Netflix і далі адаптує стрічки для україномовної аудиторії. Станом на жовтень 2021 року на Netflix можна знайти понад 150 стрічок, 40 документальних фільмів, 20 мультфільмів та понад 100 серіалів. Загалом торік стримінг озвучив 5 млн хвилин програм і субтитрував 7 млн хвилин (на всі доступні на сервісі 35 мов, — ред.). Споживання дубльованих програм зросло на 120% з 2020 до 2021 року включно.
Справа у грошах
Здавалося б, усе функціонує більш-менш нормально. Студії дубляжу повернулися до роботи, замовлення є, дистриб’ютори працюють. Але варто зважати, що, за словами Іванова:
- наразі кіноіндустрія функціонує десь на 10%;
- лише переклад однієї стрічки може коштувати від 6000 до 80 000 грн, а далі ж ще адаптації сценарію, гонорари команді тощо;
- для роботи над одним фільмом в середньому необхідно залучити від 20–30 людей;
- окупність витрачених коштів на дубляж залежить від касових зборів у країні;
- частина кінотеатрів (мережевих та незалежних) залишаються закритими або взагалі зруйновані. Так, наприклад, на кінець травня у «Мультиплекс» функціонували лише 11 з 29 кінотеатрів. Більшість із закритих — зруйновані. «Планета кіно» відкрила п’ять із шести своїх кінотеатрів. Останній розташований у Харкові. Там відкриватися небезпечно.
Хоча є й інша сторона медалі. Якщо говорити про стрічки для широкої аудиторії, то, на думку Кирила Марікуци з KyivMusicFilm, відсутність дубляжу часто означає низький відсоток глядачів: «Оцінити кількість людей, які не прийдуть на ваш фільм, якщо він буде тільки із субтитрами, неможливо. Але це велика частина аудиторії».
Крім того, це й ще додаткові збитки, додає співзасновник KyivMusicFilm. Згідно з законами України, квитки на фільми, що не озвучені чи дубльовані українською мовою, мають продаватися з ПДВ 20%. Тобто кінотеатр і прокатник втрачають в середньому по 10 грн з кожного квитка, проданого на фільм без дубляжу та озвучки.
На жаль, лише бажання та жаги до роботи студій дубляжу недостатньо, аби вся індустрія функціонувала злагоджено. Адже кіноринок дуже сильно підкосила ковідна криза. І коли у світі кіномережі крок за крок відновлюють свою діяльність, українські зіштовхнулися з ще більшим викликом.
«Сьогодні найбільший виклик для індустрії — невідомість. Адже через неї дистриб’ютори не будуть інвестувати гроші в дубляж фільмів, бо не розумітимуть, чи зможуть повернути їх. Імовірно, це може призвести й до зменшення потужностей. З іншого боку, еміграція значної кількості українців в Європу може стати стимулом для великих стримінгових платформ до збільшення кількості озвучених/дубльованих стрічок на своїх сервісах», — підсумовує Марікуца.
