Ігор Сайко поставив собі за мету допомагати тим, хто не в змозі про допомогу попросити. Саме тому чоловік не просто рятує тварин, яких намагались позбутись чи викинули на вулицю, він влаштовує їх у родини, які про цих чотирилапих по справжньому дбатимуть.
Саме таким чином в його сім’ї з’явилась ще одна кішка і собака, а у всіх його добрих друзів, як мінімум по одному домашньому улюбленцю. Про це пише Львівська газета.
Про тихе волонтерство
Найчастіше львів’яни позбавляються тварин, вивозячи їх машиною за місто. Там колишніх улюбленців викидають, а самі – сідають в машину і втікають. У мене за містом є дача, і ті тварини прибивалися до нас та наших сусідів. Влітку, поки є люди на дачах, ті тварини ще якось виживають. А от взимку там людей майже немає, тож їм загрожує голодна смерть або ж смерть від холоду.
Спочатку я роздавав тварин знайомим, які хотіли завести домашнього улюбленця. Але коли кандидати закінчились, почав їздити двічі-тричі на тиждень на дачу і годувати тих, кого прилаштувати не вдалося. Обладнав їм для зимівлі будки, деякі сусіди так само зробили. Тож ці котики та песики могли хоча б якось перебути зиму. Так розпочалося моє “тихе” волонтерство.
Якось у соцмережах я прочитав історію про собаку, якого нелюди-господарі просто загорнули у целофановий пакет і викинули в трясовину, де він мав потонути або ж задихнутись. Його вдалося врятувати. І тоді я зрозумів, що не тільки в мене на дачі є тварини, яким потрібна допомога. Такі тварини є буквально в нас перед носом. І почав займатися волонтерством для тварин вже активніше.
Про допомогу у безвихідних ситуаціях
Люди часто поширюють у Facebook новини про те, що тваринам потрібна допомога. Я не можу взяти на себе порятунок усіх тварин, тому беруся лише за такі випадки, де ситуація безвихідна. Наприклад, як у випадку з викинутим поблизу Бродів тримісячним сліпим собакою. Я розумію, що собаці, який не бачить і бігає по трасі Київ-Чоп жити залишилися хвилини або години. Це той випадок, коли нема часу на пости у Facebook, на кшталт: «Допоможіть. Врятуйте». Тому я просто сідаю в машину і їду рятувати собаку сам.
Ну, а далі починаються ветеринарні клініки, процеси лікування та адаптації. Паралельно відбуваються пошуки людини, яка б могла забрати ту тварину собі додому. А це, повірте, найважче, бо нового господаря для тваринки можна шукати півтора години, а можна – більше року. Прилаштувати бездомну, а, до того ж, іще й скалічену тварину – місія часто просто нездійсненна.
Про ветеринарні клініки
Окремі клініки йдуть на зустріч таким волонтерам як я. Скажімо, коли привожу до ветеринара чергову тварину і розумію, що її лікування обійдеться у досить серйозну суму грошей, то, направду, – питання фінансів мене хвилює в останню чергу.
Нині у клініках є відтермінування, кредитні позики і навіть лікування з частинною оплатою, бо люди з розумінням ставляться до ситуації. Звісно, що задарма лікувати ніхто не буде, та все ж дається час для того, щоб спробувати зібрати необхідну суму. А в деяких установах навіть ставлять спеціальні скриньки, де люди можуть залишити кошти на лікування безпритульних тварин, якщо ті потрапили в біду.
Про дітей-рятівників
Місія порятунку тварин, на жаль, на сьогодні є нескінченною. Ти рятуєш одну тварину, а десь калічать чи викидають ще трьох. Але останнім часом є і хороша тенденція. Я все частіше натрапляю на повідомлення, що тварин рятують діти. Знаю, що у львівських школах дітям про поводження з тваринами розказують представники ЛКП «Лев». Це дуже необхідна і корисна справа. У моєму дитинстві мені про це в школі не розповідали.
Про стерилізацію тварин
У нас в країні людям чомусь дуже шкода стерилізувати собаку. Але не шкода викидати коробки з одразу шістьма цуценятами. Люди не розуміють, що якщо собака доживає до 8-10 років, то вже не може народжувати, і в неї починаються різноманітні хвороби. А стерилізація, і чи швидше – тим краще, дозволяє в майбутньому всіх цих проблем уникнути.
Окрім того, по-перше – людина нікого не вбиває і не викидає в коробці на дорогу, а по-друге – на майбутнє забезпечує здорове, хороше життя для своєї тварини.
