Від 6 листопада 2023 року польські перевізники почали блокувати пункти пропуску на кордоні з Україною. Згодом до них приєдналися фермери, мисливці й лісники. Протестувальники визнають, що їхні вимоги стосуються Євросоюзу та польського уряду, а блокувати кордон з Україною – найпростіший і найлегший спосіб домогтися свого. Попри те, що блокада триває кілька місяців, мітингувальники не мають чітких вимог, але скаржаться, що їх ігнорують і ображаються на питання про російський слід у блокаді кордону. Через ігнорування польської влади фермери у вівторок, 20 лютого, вирішили взагалі не пропускати вантажівки.
Журналістка ZAXID.NET провела один день у селі Медика на кордоні з Україною, де польські фермери, мисливці, лісники і перевізники заблокували дорогу, що веде до пункту пропуску.
«Нас бояться і кажуть, що кожен українець має бомбу»
Авто виїжджає з українсько-польського пункту пропуску «Шегині – Медика» у бік Перемишля. Через кілька хвилин подорожі видніються яскраво-жовті та оранжеві жилети протестувальників, які стоять неподалік залізничних колій. Над ними тріпочуть біло-червоні прапори. Кілька чоловіків вибігають наперед і приглядаються до авто, помічають українські номери. Один з них жбурляє петарду в бік транспорту – лунає вибух.
Навпроти натовпу багатокілометрова черга з вантажівок. За кількасот метрів від початку черги зі свого автомобіля виходить водій Микола з Кременчука. У його цистерні бітум, який вже охолонув, чекаючи у черзі на перетин кордону. Микола бідкається, що тепер доведеться тиждень його нагрівати. У черзі з вантажівок, яка, за його словами тягнеться ще за Перемишлем, Микола уже чотири доби.
«Ми ходили говорили з тими фермерами. Вони сказали, що не поїде ні гуманітарка, ні люди. Вчора я дзвонив в консульство в Краків. Відповіли, що нічим не можуть допомогти. Я перший раз так застряг. Був тут ще торік 14 листопада, але мене пропустили, бо вантаж температурний. Пропускали такі вантажі й перед Новим роком. Те, що вони [мітингарі], говорять, що машина на годину, то це брехня. Ніхто цього не робив. Пропускали може машину на три–чотири години… А ще там же якийсь наш водій підтерся прапором польським. Його депортували», – спокійно розповідає Микола.
З вантажівки неподалік визирає Володимир. Це водій з Добротвора, що на Львівщині, який стоїть у черзі тиждень. Чоловік везе вантаж з Польщі до Луцька й каже, що за останню добу проїхав максимум 300 метрів.
Водій Володимир тиждень стоїть на кордоні (Фото ZAXID.NET)
«Нам ніхто нічого не пояснює, чому не пропускають. Ми й до поліції звертаємось – теж нічого. Коли підходимо до протестувальників, то нас бояться і кажуть, що кожен українець має бомбу. Якщо українські водії збираються біля мітингарів, то приїжджає поліція, відтісняє… Куди ми дінемось? Не можна ні машину залишити, ні вантаж», – каже Володимир.
Він показує на двох чоловіків у сірій формі, які повільно йдуть повз вантажівки: «То настоящі поляки. Вони їдуть до нас до Львова. Кажуть, що назад підуть на піший і лишать ті машини».
Один з чоловіків – далекобійник Генрик. Він зітхає й каже, що поляки стоять так само як і українці. Жаліється на поліцію, яка відмовляється допомагати. За його словами, протестувальники запевняють, що черги повинна пильнувати поліція, але поліцейські кажуть, що їх це не цікавить.
«Тут все відбувається несправедливо. За останню добу мали проїхати 24 автомобілі, бо ніби пропускають щогодини, а насправді їде дев’ять. Важко дивуватися, що у всіх здають нерви. Я везу елементи для вікон для компанії Facro до Львова. Там стоїть ціле підприємство. Нам його й так росіяни обстріляли й половину розвалили. Люди чекають і не мають роботи, а ми стоїмо в черзі», – говорить Генрик.
«Українці нас знервували!»
У місці, де поляки перекрили кордон, стоять трактори, автомобілі. На них висять плакати із найрізноманітнішими гаслами, дотичність яких до України, кордону і українського збіжжя нульова: «Ми проти утворення Турніцкого природного парку», «Сьогодні ми – завтра ви», «Зупиніть диктатуру Брюсселя», «Мисливці разом з фермерами», «Без фермерства нема транспорту», «Геть екотероризм». Навпроти – розвівається навхрест перекреслений прапор ЄС – символ євроскептиків і прихильників виходу Польщі із Євросоюзу. Через дорогу від протесту імпровізована парковка. За нею – намет поліцейських.
Позаду мітингарів йде кілька десятків чоловіків без кольорових жилеток і в балаклавах, вони швидко розчиняються у натовпі й увесь день намагатимуться уникати об’єктивів фото- та відеокамер журналістів. Частина протестувальників йде на пішохідний перехід, частина – до автівок і тракторів.
Польські мітингувальники спускаються із залізничних колій (Фото ZAXID.NET)
Після чергової невдалої спроби поспілкуватися з протестувальниками один з чоловіків каже, що готовий говорити й пояснювати. Він кілька хвилин не називає своє ім’я, мовляв, яка різниця, як його звати. Кілька секунд стоїть замислений і врешті представляється «лісником Тадеушем». На прохання перерахувати вимоги протесту він дає розлогу відповідь, але так і не називає мету блокади.
«Шановні українці, зараз поляки втратили силу на міжнародній арені. Ми, як громадяни Польщі, хочемо вплинути на польську владу і Євросоюз, які вставляють нам палки в колеса. Наш протест точно немає на меті образити українців, хоч і маємо багато проблем з минулого як ті страшні волинські речі. Ніхто не дав доступу до поховання поляків, до ексгумації. Незрозуміло, чи то ваш уряд, чи наш таке робить. Протест – тільки реакція на ситуацію, яку нам готує польський уряд і Європейська Унія», – повільно, добираючи кожне слово, каже лісник Тадеуш.
Чоловік, який представився Тадеушем (Фото ZAXID.NET)
Тадеуш переконаний, що українська земля не належить Україні. Відповідно, зерно, яке блокують на кордоні, не українське.Через кілька хвилин Тадеуш даватиме ще один коментар журналістам, але вже назветься Яцеком і знову розповідатиме, що більшість території України контролюють іноземці. Під його ногами на землі лежать залишки української кукурудзи, яке фермери кілька днів тому висипали з вагонів і принесли до місця протесту. Неподалік від місця, де стоїть Тадеуш-Яцек, канава. У ній лежить качан кукурудзи.
Українська кукурудза, яку викинули мітингувальники (Фото ZAXID.NET)
З натовпу мітингарів з’являється чоловік в балаклаві, який кидає петарди на дорогу [про мету такого вчинку залишається здогадуватись, як і про більшість речей, які діються у цей момент на кордоні]. Лунає низка вибухів.
Інший протестувальник теж відмовляється називати своє ім’я, але каже, що він лісник. На його думку, війна в Україні – справа рук політиків, які зробили українців жертвами. Безіменний лісник переконаний, що причина всього – світова змова.
«Ви українці? Що ви хочете в нас почути? Українці нас знервували! Ви знищуєте все наше фермерство, яке може продукувати своє зерно, а вашого нам не треба! У цю гру грає світовий бізнес!», – говорить лісник.
На уточнення, що зерно йде транзитом через Польщу, він знерововано питає, яка різниця. Мітингувальник кричить, що все одно не пустить ніякого зерна з України.
«Ви не маєте інших країн? Чого вчепилися до Польщі? Вона вам що, курва, мати?», – нервується співрозмовник.
«Подискутувати з вами? Я можу, кілька хвилин», – каже чоловік, який доїдає обід, але також відмовляється називати ім’я.
Повертається чоловік, який під час обіду обіцяв дискусію. Він також не перелічує вимог протесту й ображається, що мітинг називають проросійським.
«Протестувати на кордоні – це найкращий і найлегший для нас спосіб. У нас вимоги до Євросоюзу, вашого й нашого урядів. Тут стоять ті самі люди, які два роки тому помогли вам. Я за свої гроші купив авто і віддав другові, який пішов на схід воювати. А зараз тут я через свої інтереси й інтереси своїх колег. І ще є одна річ, яка нас нервує. Це те, що українці кажуть, що нам Путін платить. Ви просто тим ганьбитесь. Ціла Польща це слухає і сміється з вас! Ще більше від вас відвертаються, – посміхається чоловік й додає, що він з фермерської родини, – Може хочете ковбаску?».
ZAXID.NET намагався сконтактуватись із політиками, які розпалювали антиукраїнські настрої на кордоні. Це представники проросійської маргінальної партії «Конфедерація» Рафал Меклер та депутат Сейму Анджей Запаловський. Однак обоє політиків проігнорували звернення журналістки і на протесті в Медиці 20 лютого їх не було. Хоч раніше Запаловський публікував у Facebook фото з Медики і стверджував, що присутній тут майже на кожному протесті.
Польські протестувальники поблизу Медики 20 лютого (Фото ZAXID.NET)
До розмови долучається ще один поляк. Він заявляє, що українці погрожують фермерам і просить цього не робити. До нього приєднується нервова жінка в жовтому жилеті: «Ми боремось за свої гідність і права! І не здамось і не дозволимо, щоб хтось нашим прапором дупу підтирав на наших очах! Не дозволимо! Як ми вам помагали цілих два роки! А від вас приходять тут всякі й називають нас вбивцями! Ви в Україні забули, хто насправді кого вбивав!».
Мітингарі навколо аплодують й кричать: «Браво!». Жінка просить присутніх не говорити з українськими журналістами.
«Люди дуже образилися на ту ситуацію з прапором. У нас є ваш консул, є посол. Він повинен приїхати до нас, перепросити. Я розумію, що то зробила одна людина. Ми хоч висипали зерно, але відкрили й висипали зовсім трішечки. Наші люди вибачилися за то. А як, курва, ваші взяли й запхали прапор в дупу, то ніяких вибачень ми не мали!», – говорить хтось з натовпу, але його голос перебиває ручна сирена.
«Висипане зерно – маленьке попередження»
Мітингарі заводять один із десятків тракторів, які блокували кордон. Людей меншає, стає темніше й холодніше, йде дощ. Мисливці збираються в коло й грають на трубі.
«Глянь-то! Тут їде один, другий, третій! Чого, курва, тут їздите!, – вибігає на дорогу чоловік, повертається до узбіччя дороги й продовжує кричати, – Жодних курв на вантажівках. Валіть у свою Україну!».
Позаду чоловіка бігає мітингувальниця, яка кричала, що не вірить у війну. Вона звертається до мітингарів й показує у бік українських журналістів, підвищує голос: «Це українці, не давайте їм себе фотографувати». Мітингарі зиркають на журналістів і кивають їй у відповідь.
Мисливці збираються всі разом, роблять спільне фото. Високий чоловік в окулярах та оранжевою стрічкою на капелюсі відмовляється спілкуватися: «Сьогодні немає того чоловіка, який від нас все коментує». Після обіцянки не фотографувати мітингувальник погоджується говорити. Як і всі інші він навідріз відмовляється називати своє ім’я, але каже що є мисливцем з 22-річним досвідом.
«Ми як мисливці підтримуємо фермерів, але за нагоди боремося за свої права, які теж зараз обмежують. Які права? Всі наші постулати отут розписані на банері. Можете собі зробити фото. У нас багато життєвих проблем, які пані може й не зрозуміти. Головна наша ціль зараз – підтримати фермерів у їхніх протестах. Ми не хочемо, щоб далі з боку нашого уряду і Євросоюзу запроваджували чергові заборони та правила, які обмежують полювання», – каже мисливець.
На банері спільноти мисливців є три пункти: відмова від «зеленої політики» ЄС; підпорядкування міністерству сільського господарства, а не довкілля; усунення від керівництва галуззю некомпетентних людей. Про Україну у вимогах не йдеться.
Мисливець продовжує скаржитись, що Польща єдина у світі країна, де підліткам не можна бути присутніми на полюванні. Він з жалем каже, що йому також не подобається перспектива обмежень на полювання птахів. Але досвідчений мисливець не може пояснити, чому ці вимоги лунають саме на кордоні і який стосунок мають до українців. Натомість він згадує ситуацію з польським прапором і українським водієм. Він знає фермера, який став свідком інциденту: «Ходіть зі мною, я покажу, де це сталося».
Фермер каже, що цілодобово на кордоні. Як і всі інші присутні на мітингу він не називає свого імені, відволікається від розповіді про прапор, почувши польську мову.
«О, ви говорите польською. Нещодавно приїхало українське телебачення й журналістка ходила між нами, не питала нікого нічого, щось крутилася, записувала. Підійшов до неї, бо не розумів, що вона каже. Запитав, звідки вона, бо думав, що з глибини України. А вона відповідає, що зі Львова. А я їй кажу: “Ви живете в одному з найстаріших міст Польщі й не знаєте польської! Запам’ятайте, що це місто саме Польщі!”», – гордо каже фермер.
Протестувальники використовували ручну сирену (Фото ZAXID.NET)
Коли протестувальник знову згадує про інцидент з прапором, то починає хвилюватися. Він підбігає до стяга й каже, що це було у неділю, 18 лютого, саме на цьому місці. За його словами, він блокував дорогу на пішохідному переході, коли побачив двох чоловіків, один з яких йшов до прапора, а інший знімав відео.
«Я думав, що це поляк! Він підходить, повертається й шурує собі дупу! Я це бачив на власні очі! Інший знімав і то був прямий ефір! Ми їх спіймали, покликали поліцію, яка заарештувала. Вчора ми ходили в прокуратуру. То інцидент міжнародний! То зневага. Нам в прокуратурі сказали, що справа рухається, а українець зізнався у скоєному й розкаявся і вже отримав вирок. Яка є це невдячність. А як поїдете в Україну, то розкажете про це? Але ж вам заборонено про це говорити. Я б хотів вам вірити, що ви про це розкажете», – говорить мітингар.
У прокуратурі Перемишля підтвердили, що такий інцидент справді був. Після цього поліцейські затримали 41-річного українця, який розповів, що втомився тижневим очікуванням на кордоні, був п’яним і шкодує про скоєне. Суд призначив йому два роки іспитового терміну.
Фермер, який бачив наругу над прапором Польщі, намагається пояснити мету протесту. Він переконаний, що світові агропідприємства викупили українську землю й постачають до Польщі неякісні товари.
«Я маю тільки 60 гектарів і вирощую зерно. То мінімальний рівень, якщо порівняти з фермерськими господарства в Україні. Чого протестуємо? А ви бачите, що везете в Польщу? Яка запліснявіла кукурудза! Так, то та, що лежить там біля води. Але то ще гарна, у порівнянні з тим, що може бути. Соняшникове насіння аж попроростало у вагонах. Ви постачаєте нам технічну олію. Також у вас вирощують тварин і рослини з ГМО! Якщо пані завагітніє і їстиме ці продукти, то це вплине на дитину. Але ви те все ГМО продаєте в Польщу! А на території Євросоюзу того не можна! Україна продала Польщі 25 тонн гнилої малини! Від вас навіть мед йде зі слідами радіоактивного опромінення! І молочне, і цукор отруйний», – нервується фермер.
Він розповідає, що був на залізничних коліях, коли висипали зерно. Каже, що це поляків надурили, коли розповідали, що збіжжя буде лише транзитом.
«Висипали сьогодні те зерно. Це було таке маленьке попередження для українців. У вас олігархи й світові холдинги. І більшість товарів не ваші, а країн Заходу. Вони скупили у вас землю. Ви просто працівники й нічого не маєте. Дехто має 2 тис. гектарів, хтось має навіть 330 тис. га. Ми не маємо на то впливу, але мусимо тут страйкувати. По всій Польщі сьогодні 250 страйків. Але проти України протестує й Англія, Франція, Іспанія, Німеччина», – запевняє фермер й дивується, що українці не знають про страйки проти них по всій Європі.
«А що ви думаєте про Бандеру»
Погода не надто сприяє протесту: вітряно, хмарно й дощить. Першими розходяться мисливці. Раптово з боку кордону йде величезна колона, яка простягається на сотні метрів. Попереду колони біжить високий чоловік. Його обличчя закриває чорна балаклава. Він бачить фотоапарат і кричить: «Ану видаляй всі фото! Всі до одного, що сьогодні зробила! Яке ти право маєш нас фотографувати?»
Інший протестувальник, який не приховує обличчя, каже, що не треба нічого видаляти, однак коли чує про Україну, то починає сміятися: «А, вона з України? Ну, то хай таки все видалить». Чоловік у балаклаві намагається дотягнутися до фотоапарата.
Натовп протестувальників, який повертається від пункту пропуску «Шегині – Медика» (Фото ZAXID.NET)
Жінка, яка просила протестувальників не давати українським журналістам їх фотографувати, здається, таки мала вплив. Один з чоловіків, який ще кілька годин спілкувався, хоч і не називав ім’я, просить не фотографувати його.
«Це ви мене зараз сфотографуєте, а потім віддасте на сайт з людьми, яких треба вбити! Той сайт, де є сепаратисти. Українці погрожують звичайним польським фермерам, які тут протестують, – жаліється чоловік і показує на дорогу, якою на лаветі везуть два легкових автомобілі, – хочете сказати, що це гуманітарка? Гуманітарка тільки 10% від всього».
До розмови приєднується інший мітингувальник. Він налаштований агресивно. Його короткий емоційний словесний випад переповнений кресов’яцькими наративами про історичну велич Польщі і невдячність українців: «Що ви хочете в Польщі? Колись і Львів, і Луцьк, і Тернопіль, і Кам’янець-Подільський і Хмельницький то була Польща. А що ви зробили з половиною країни? Яка Польща була велика? Коли з’явилася Польща, а коли Україна? Польща була ще до Росії! Після Другої світової вам віддали наші території по Кам’янець Подільський! Все роз’*бали! Я поїхав якось до Самбора, а там польський цвинтар весь спалений й знищений! Українське збіжжя отруйне, ви возите нам отруйні товари!».
На запитання, чому мітингарі сьогодні висипали зерно. Один з чоловіків з насмішкою каже: «Та ми нічого не висипали, просто вагон був погано закритий».
Розмову перериває ще один з мітингувальників, який визнає, що частина людей на протесті справді агресивно налаштована до українців. Чоловік не хоче називати ім’я. Головною причиною блокади кордону він називає дії Євросоюзу: «Ми проти Європейської Унії. Думаємо, що вона розвалиться й дуже хочемо з неї вийти. Через українське збіжжя не маємо грошей. От що би пані зробила, якби працювала і мала зараплати за те, що працює? Чого ваш уряд не припинить експортувати, якщо він бачить, що таке відбувається».
Він запитує, як в Україні ставляться до Німеччини. Починає переконувати, що німці не допомагають у війні, а навіть навпаки – використовують українців для власного збагачення.
«Вони хочуть відбудовувати Україну й брати за це гроші. І ви будете рабами німців. Зараз Україна любить Німеччину, а Польща все? Вже не потрібна?», – з образою в голосі каже протестувальник.
Варто зазначити, що уся каденція провладної партії «Право та справдливість» супроводжувалась агресивною антиєвропейською і антинімецькою пропагандою, яка лунала з боку наближених до цієї партії медіа. Зрештою, на виборах восени 2023 року поляки вирішили, що євроскептицизму з них досить, але «Право та справдливість» все ж зуміла набрати найбільше голосів, засвідчивши цим, що для 35% суспільства ці тези є все ще актуальними.
Чоловіки шукають відео та фото в соцмережах, на яких нібито зіпсована продукція. Один з них жаліється, що водії в черзі платять одне одному по тисячі доларів, щоб мінятися місцями і проїхати швидше кордон.
Мітингарі палять дрова у бочці, щоб зігрітися. Люди простягають долоні до вогню, але відвертаються через їдкий дим. Один з чоловіків тре очі й невдоволено каже: «Всі виїзди мають бути заблоковані, з усіх тих бєдрьонок, які вони так люблять».
Місце, де грілися люди (Фото ZAXID.NET)
До місця протесту під’їжджає автомобіль на польських номерах. Хтось з натовпу обурюється, чого це поляки їздили в Україну. Безіменний голос відповідає: «Бо там дешева горілка 24 години на добу». Натовп заходиться сміхом.
Хтось знову безпричинно крутить ручку сирени. Біля місця, де горить вогонь і гріються люди, знову вигуки: «Українці то “бандери”, які не пам’ятають що наробили нам! Вони купують лексуси й кажуть нам, що то гуманітарка».
Частина мітингарів ходить по пішохідному переході й пропускає пасажирські автобуси. Разом з ними чоловік, який розповідав про інцидент з польським прапором. Він нарікає, що українці через скло показують йому середні пальці. Він не розуміє, що очікувати іншої реакції від подорожніх на заблокованому кордоні неможливо.
«Був навіть один водій, який витягнув шарф, притулив до скла. А там бандерівські чорно-червоні кольори! Чи можете собі таке уявити? Але ж у вас скрізь культ Бандери й Шухевича! Скрізь їм пам’ятники стоять. А то був найбільший злочинець і вбивця поляків», – з відчаєм вигукує фермер.
Дорога поблизу Медики, де поляки заблокували кордон (Фото ZAXID.NET)
Біля нього стоїть Зиґфрид, який також представляється фермером. Він розпитує про останні новини в Україні й щиро дивується, що росіяни також випускають ракети по Львову.
«Щось не дуже віриться, що у Львові теж війна. Якщо й стріляють, то ж тільки по військових. Чого цивільні переживають? У Львові була ракета? Але невідомо, чия вона була! Може й українська! Ваша ракета в Польщі вбила двох фермерів і до сьогодні в нас ніхто не просив за це пробачення. Ваші військові отримують від американців зброю і не вміють нею користуватися, тому й американці перестали вам щось давати. Ваші солдати не вміють відбивати ті ракети й не вміють користуватися. Від вас ракети летять куди хочуть», – свариться Зиґфрид.
Він ображається, коли чує, що проросійські політики мають стосунок до протесту. За його словами, «Конфедерація» просто «примазується» до блокади. Переконує, що ці мітинги – єдиний спосіб вплинути на уряд.
«Ваші говорять постійно, що захищають поляків від росіян. Але то неправда! Не треба так думати. Якщо Путін нападе, то ми собі захистимось і без вас. Росіяни на нас вже нападали, історія знає такі випадки. Росіяни вбивали. А Гітлер не вбивав? А українці не вбивали? Ви вбили 100 тисяч людей на Волині. А зараз ви ще й вихваляєте бандита Бандеру! Треба визнати це і просити вибачення», – виголошує фермер.
Варто зауважити, що оприлюднене у грудні 2023 року соціологічне дослідження IBRiS на замовлення газети Rzeczpospolita засвідчило, що у випадку нападу Росії на Польщу лише 15,7% респондентів заявили про намір піти добровольцями в армію, а 37,4% планують евакуюватись з родиною за кордон або у безпечне місце у межах країни, ще 29% опитаних будуть займатись волонтерством.
Надворі геть темно. Знову раптово з’являються чоловіки в балаклавах. Вони розгортають банер з написом «Європейська Унія = українізація Європи», вигукують гасла, слова яких важко зрозуміти, бо сирена й петарди голосніші. Чоловіки палять червоні фаєри і ховаються за банером, коли їх починають знімати. Мітингувальники просять натовп розійтися, пропускають пасажирський автобус. Коли догоряють фаєри, чоловіки відходять вбік. Дорога знову перекрита. Вони кидають одну за одною петарди. Ховаються так само швидко, як і вибігли. Люди аплодують і скандують: «Дякуємо».
Банер, який винесли чоловіки в балаклавах (Фото ZAXID.NET)
Дощ сильнішає, навколо бочки з вогнем більшає людей. Один з автобусів, який їде в бік України, стоїть перед протестувальниками довше, ніж інші. Там українські військові, які їдуть з навчань у Німеччині. Раптово зі своїх наметів вибігають поліцейські. Вони відтісняють мітингарів і автобус нарешті проїжджає. Поліція просить людей відійти ближче до пішохідного переходу. За тим всім спостерігає чоловік: «А Путін дивиться на все це й радіє». Це перевізник, який приїхав на протест аж за 250 км із Кракова.
«Найбільша проблема – то ваше зерно в потягах, яке витісняє наше. Від вас їде дуже дешева кукурудза і ми не можемо з цим конкурувати. Україна нас затопила своїм зерном. Ми не хочемо, щоб це їхало без жодного контролю. Та й знаємо, що це зерно взагалі не українське. Це зерно світових олігархів, які мають вплив на Євросоюз. Я навіть чув, що це російське зерно», – розмірковує перевізник.
«Україна стала невдячною. Ваш уряд не має жалітися на нас, як зробив це купу разів. В Америці на нас жалілися, надіслали лист до Світової організації торгівлі й жалілися, що ми блокуємо зерно. Оце така вдячність України, яка нам не подобається. Путін обстрілює приватні будинки, а чого не розвалить ті вагони з зерном? Отака цікавинка. А якби Путін хотів відрізати Польщу від України, то просто б стріляв по кордону й розвалив би кордон. А чи знає пані, що для поляків означає Волинь? А то правда, що в Києві дискотеки й працюють бари?», – розпитує перевізник.
Підходить його друг Лукаш. Він сягає історичного дна, з якого дістає причину негараздів між українцями й поляками і стверджує, що проблеми почалися ще за часів Богдана Хмельницького.
«Може якби не воювали тоді, то було б таких проблем і не стояли б тут. Тут постали три народи: Україна, Польща й Литва. І могли б й собі й далі росіян відбивати. А то так що козаки під росіян, а ті козаків під себе. І зараз ми тут на тих протестах», – робить висновок Лукаш.
Чоловіки розпитують про ставлення до білорусів і обурюються, чому українці люблять німців: «Ви хіба не називаєте нас ляхами? Та не вірю. А що ви думаєте про Бандеру й Шухевича? У вас не називають їх гітлерівськими колаборантами?».
На пішохідному переході протестувальники вмикають пісню на мотив радянської «Катюші». Йдуть гуртом йдуть перевіряти вантажівки, які їдуть до Польщі. Водії показують вміст причепів. Лукаш втомлено дивиться на транспорт і ховає від холоду руки в кишені: «Бувайте, ми їдемо вже додому. Дуже хочеться, щоб тут все закінчилось, і на Сході України теж все закінчилось».
Авторка: Марія Масюк
