Ми стільки милуємося скульптурами Стрийського парку, що вже звикли до них і навіть не замислюємось звідки вони взялися й що означають. Про таємниці кам’яних витворів мистецтва розповів Павло Гудімов – галерист, куратор виставок, за освітою – ландшафтний архітектор.
Джерело: Твоє місто.
Озеро з лебедями – одна з візитівок Стрийського парку, яку прикрашає скульптура «Лілея», що є доповненням до фонтану.
«Раніше це був звичайний став із самого початку, як Арнольд Рерінг запланував цей парк, і лише в 66-му році цей став прикрасила скульптура», – розповідає Павло Гудімов.
Дипломна робота Ярослава Мотики нині слугує прикрасою для озера, хоча доволі дивно, що оголену постать жінки дозволили виставити в парку, причиною цього, очевидно, слугує краса «Лілеї». Зроблена з бетону, скульптура раніше знаходилася над озером на металевих рейках, але з часом вони дещо осіли, і тепер ступня кам’яної красуні наполовину занурена у воду.
Неподалік Озера з лебедями є джерело зі скульптурним барельєфом під назвою «Котигорошко», де зараз можемо побачити пащу дракона, з якої ллється вода. Скульптуру, яка нагадує японську культуру, було зроблено в 20-х-на початку 30-х років ХХ століття в стилі арт-деко.
Що цікаво, за словами Павла Гудімова, Радянський Союз до всього намагався приплітати народні мотиви, щось знайоме людям, тож і зобразив популярного казкового персонажа Котигорошка, який замахується булавою на дракона, прикриваючись щитом. Раніше над Котигорошком стояв олень, роботи Ярослава Захарчишина. Скульптура благородної тварини була дуже популярною фотолокацією. Однак на початку 70-х оленя забрали.
Біля джерела є пам’ятна дошка присвячена Арнольду Рерінгу – «творцеві садів львівських», якщо перекласти дослівно з польської. «Табличка була поставлена в міжвоєнний період, а можливо й раніше», – пояснює Павло Гудімов: «Як видно, вона була заштукатурена, але потім її відновили».
Недалеко від джерела протікає струмок, який теж прикрашають скульптури – одна металева, інша бетонна.
«Остання була вироблена на кераміко-скульптурній фабриці, але щось там пішло не так, виготовили нижню частину й перевезли сюди. Це нижня частина жіночої фігури, яка сидить. Хто це така – поняття не маю», – задумливо пояснює Павло Гудімов. Скульптура хоч й огорнена таємницею, але є популярною локацією для фото.
Металева скульптура біля того ж таки струмка зроблена в авангардному стилі, яка, завдяки своїй формі, асоціюється з водою.
«Я думаю, що це, напевне, якась дипломна робота Львівської академії мистецтв або коледжу Труша, доволі непогана авангардна форма, стилізована в металі як потік, яка делікатно вписується в ландшафт», – говорить архітектор.
Верхня частина Стрийського парку славиться тим, що тут на початку ХІХ століття проходила виставка Крайова, на яку приїжджав з Відня сам цісар. У цій частині парку й розміщений фонтан із бетонною скульптурою «Івасик-Телесик», автором якого є Лаврентій Гром. «Багато хто говорить, що Івасик-Телесик схожий на молодого Леніна, але це неправда, тому що скульптору позував його син», – розповідає Павло Гудімов і додає: «Є багато помилок, коли пишуть про цей фонтан. Пишуть, що автором є Яків Чайка і це початок 60-х років [хоча, насправді, раніше]».
Фонтан створений за казковими мотивами, щоб перекрити польську культуру тогочасного Львова радянською, а, щоб було більш лояльно, саме українськими символами. «Західна Україна – це був новий учасник радянського проєкту, і відповідно не хотілося одразу робити фонтан з чимось таким ідеологічним. Українські народні казки – це було компромісне, зрозуміле і вписувалося в радянську систему», – каже Павло Гудімов. Фонтан було відреставровано 2009-2011 років, бо через те, що раніше вода лилася з дзьобів гусей, скульптура попсувалася. Однак, за словами Павла Гудімова, свою роботу реставратори зробили доволі недбало.
Неподалік від «Івасика-Телесика» розміщений фонтан, який не вдалося завершити. Однак у 80-х роках ХХ століття до нього було встановлено скульптуру, відлиту бронзою на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Композиція з русалками передбачалася як частина фонтану, яка б подавала воду. За часів Крайової виставки фонтан працював, однак у міжвоєнний період припинив свою роботу.
«Мені здається, що тут дуже добре було б зробити площу, бо фонтан уже є, і тут було б класно залишити цю скульптуру», – говорить пан Гудімов у відповідь на петицію: реконструювати площу чи відремонтувати фонтан. «Скульптура пасує до паркової зони, вона відображає свій час, естетику того часу і це достатньо якісна для 80-х років робота», – додає архітектор.
Поруч був павільйон Австро-Угорщини, який називався Мистецький. «Тут розміщувався Палац мистецтва, фасад якого прикрашають дві скульптури – одна символізує живопис, інша – скульптуру. Зараз це є спортивна зала і басейн», – розповідає Павло Гудімов. Палац мистецтва – пам’ятка архітектури кінця ХІХ століття, де відбувалися мистецькі виставки. Скульптури, що його оздоблюють – дві молоді жінки, одна з яких тримає в руках молот і різець, спираючись на бюст, а інша жінка тримає в руках пензель і палітру, спостерігаючи за відвідувачами парку проникливим виразним поглядом.
На останок Павло Гудімов додає: «Тут є скульптури і ХІХ століття, і середини й кінця ХХ, то було б добре підписати, хто є автором, які умови, які історії, і це б давало можливість людям не лише дивитися, а й вивчати».
Інна Буряк
Фото і відео Тарас Бабенчук
