Усе у Львові змінюється. А «Пиріжкова» — вічна!

«Фастфуд ваших батьків» — так з гумором називають кафе «Пиріжкова» власники цього популярного закладу на його Інстаґрам-сторінці. І справді, у радянську епоху, коли перекусити нашвидкуруч особливо не було де, кафе, де можна було з’їсти пиріжка і запити какао чи чаєм, були справжнім рятувальним «фастфудом». Тому «Пиріжкова», яка відкрилася у 1950-х роках, практично не мала конкурентів і збирала у своїх стінах величезні черги — передусім зі студентів ЛНУ ім. І. Франка, розташованого поруч.

Але головний секрет успіху кафе був переду­сім у тому, що тут було все дуже смачно, по-домашньому, ситніше і дещо дешевше, ніж в університетській «столовці». «Пиріжкова» за 70 років своєї ді­яльності вже стала своєрідною візитівкою Львова — на рівні із площею Ринок і Стрийським парком. Відмінність тільки в тому, що «Пиріжкова» — камерний за­клад, її знають і люблять тільки львів’яни, по яких світах вони б не були розкидані.

Популярне кафе «вигоду­вало» не одне покоління сту­дентів Франкового вузу, різних шкіл та технікумів, розташова­них у центрі. Колишні студен­ти і досі ностальгують у соцме­режах, нахвалюючи милу серцю «Пиріжкову». Пригадують «смак юності», «смак дитинства» і на­віть складають вірші на честь «Пиріжкової»! У цьому закладі за стільки років практично не змі­нилися ні асортимент, ні дизайн приміщення. Журналістка «ВЗ» відвідала популярний і досі за­клад, аби розгадати секрет його «молодості».

…Заходжу до «Пиріжкової». Ні, все ж таки «з тамтих лят» тут дещо змінилося. При вході уже кілька років як з’явилося «вікно» на вулицю, через яке продають пиріжки тим, хто не має часу за­йти всередину. В інтер’єрі ба­гато великих кімнатних рослин, є тут дитяче крісло, на стінах — меню з внутрішньою підсвіт­кою. Звісно, є шафи зі сучасни­ми пляшковими прохолоджу­вальними напоями. Ну, і після пандемії тут зникли «носталь­гійні» чашечки (які часто були з відбитими ручками), блюдечка і тарілочки. Тепер — тільки одно­разовий посуд. Усі ці тонкощі ді­знаюся у розмові з касиркою закладу пані Олею.

А от витримали випробуван­ня часом підноси, з якими мож­на «їздити» по лінії роздачі. Ме­блі хоча й нові, але виконані в «радянському» ретро-дизай­ні. Крім звичайних столиків, є тут і столики для «стоячого» пе­рекусу. Сушка для рук також у ретро-стилі. Ну і головна фіш­ка — збереглися великі баняки з краниками, через які наливають «каву банячкову», чай і какао.

Ціни тут цілком демократич­ні: пиріжок із капустою — 20 гри­вень, пиріжок із зеленою цибу­лею д­ку. Кава банячкова — 23 гривні за 200-грамовий стаканчик. Я на­брала додому повний пакет різ­них пиріжків, а у закладі скушту­вала пиріжок з лівером (дуже смачний) і каву банячкову (як на мій смак, була дещо пересолоджена).

Незважаючи на те, що зараз, у літню пору, відвідувачів значно менше, студенти на канікулах, у кафе постійно заходили відвідувачі. Молодик набрав зі собою повний пакет різних пиріжків і кілька пляшок напоїв. Зайшли хлопець із дівчиною, взяли по пиріжку і по каві, сіли за столик. Зайшов чоловік, який скуштував пиріжка з чаєм за столиком «на­стояка».

“Працюю тут уже тридцять років, — розповідає касирка пані Оля. — Мені приємно тут працю­вати, колектив дружний. Я бага­то чого тут навчилася. Про наше кафе є дуже багато позитивних відгуків у соцмережах. Приєм­но, що сюди з різних країн світу приїжджає нбагато колишніх відвідувачів, які харчувалися тут студентами. Обов’язково захо­дять до нас у «Пиріжкову», час­то з дітьми, онуками, показують їм, як їли у молодос­ті. Спочатку це була одна-єдина пиріжкова у Львові, і всі студен­ти у нас харчувалися. Не тільки з університету, а й з усіх довко­лишніх шкіл, технікумів, праців­ники з різних підприємств і кон­тор. Були черги. Навіть коли я вже прийшла сюди на роботу, а це було в 90-х, ще застала тут черги з відвідувачів.

Дівчата наші все печуть самі – чебуреки, пиріжки, булоч­ки. Це ручна робота. Цех почи­нає працювати о сьомій ранку. Не тільки тісто самі роблять, а й усі начинки. Ніколи готового фаршу не купуємо, тільки м’ясо — свинину, яловичину. Фарш самі робимо. На солодкі пиріж­ки, булочки сезонні фрукти, яго­ди купуємо. Якщо немає сезон­них, наприклад, вишні, чорної смородини, беремо заморожені. Кава банячкова — це кава заварна плюс молоко, цукрова­на. Усе робимо за кулінарними стандартами. А головне — щоб було смачно.

У нас правило — щодня на кожному столику мають стояти свіжі квіти. Наша дирекція лю­бить квіти — привозять їх, ви­рощують. Звичайно, зараз лю­дей менше, ніж колись, бо тепер не тільки одна наша пиріжко­ва, — довкола майже в кожному будинку якийсь заклад харчу­вання. Крім того, молодь зараз хоче більше «хімічної» їжі – мак­дональдси, піцерії… Але бага­то кому і наш заклад подобаєть­ся!”.