Про це повідомила її дочка Тоня Матвієнко 8 жовтня — пише Громадське.
«Мама померла…» — написала вона у Facebook.
Через два дні, 10 жовтня, Ніні мало виповнитися 76 років.
Донька співачки не уточнила жодних подробиць про те, як і коли саме це сталося.
Ніна Матвієнко була відома, зокрема, виконанням народних пісень, а також участю в телеспектаклях і радіовиставах.
У 1978 році за великий внесок у розвиток українського мистецтва Ніна Матвієнко отримала звання заслуженої, а в 1985-му — народної артистки України. У 2006 році тодішній президент Віктор Ющенко нагородив співачку званням Героя України.
Артистка з великим успіхом гастролювала в Канаді, США, Мексиці, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.
Більше про життя співачки
Ніна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище Житомирської області. Була п’ятою дитиною в селянській сім’ї. А загалом батьки Ніни мали 11 дітей.
Мати Антоніна мала співочий талант, могла співати в три, навіть у чотири голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.
Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки віддали Ніну до інтернату. Там один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.
До 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до міста Коростень. Там дівчина займалася легкою атлетикою і акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної.
Після закінчення інтернату Ніні довелось влаштувалася на коростенський завод «Хіммаш». Але бажання співати було таким сильним, що 1966 року Матвієнко записалася в студію хору імені Григорія Верьовки. Через два роки стала його солісткою.
Співачка вела активну концертно-гастрольну діяльність ще з 1967 року. У її творчому репертуарі — платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.
Народна артистка брала участь у Помаранчевій революції та Євромайдані.
Wikimedia Commons / Mr.Rosewater
Новий період у творчій долі пов’язаний із роботою в Національному ансамблі солістів «Київська камерата», солісткою якого вона стала з 1991 року. Виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднувався з академічним стилем виконання «Камерати», розширивши художній репертуар колективу.
У 1971 році Ніна одружилася з молодим художником Петром Гончарем. Від нього народила сина Івана, за ним — Андрія, а потім дочку Антоніну. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. А дочка стала співати, наслідуючи маму.
У репертуарі Ніни Матвієнко було багато народних пісень, як-от: обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII–XVIII сторіччя. Співачка співпрацювала з відомими вітчизняними композиторами сучасності.
Вона також зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом’яні дзвони», «Пропала грамота»), радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила низку науково-популярних кінофільмів та кілька теле- і радіопрограм.
