Сьогодні ми вирушаємо у новий світ. Вже інтригує, правда? 🙂 Саме так називався район, який почав активно розбудовуватися в кінці 19, початку 20 ст. І багато професорів Політехніки будували там для себе вілли, щоб було близько до місця праці. Наш маршрут проходитиме вулицею Генерала Чупринки, яка названа на честь генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. Він мав багато псевдо, одне з них Тарас Чупринка.
Джерело: lviv.travel.
Більшість кам’яниць у цьому районі побудовані у стилі сецесії. І саме тут, ми можемо прослідкувати, як змінювався цей стиль за свій короткий час існування. Також тут зустрічається неоготика, історизм і популярний у 30-х роках функціоналізм. То ж, спішімо побачити ці фантастичні будівлі побудовані кращими архітекторами свого часу.
Сідаємо в трамвай №2 на вул. Руській в сторону вокзалу, виходимо на зупинці Мельника і повертаємося трошки назад до вулиці Чупринки. Розпочинаємо нашу неспішну прогулянку. Ця вулиця вимагає повільного роздивляння кожної деталі, повірте, вам сподобається.
Переходому дорогу і відразу перед нами постає дуже красива вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, яку він будував для себе в стилі історизму. Можете обійти навколо, щоб краще роздивитися. На початку 30 років будівля перейшла до згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії, які розширили її, добудувавши ще одне крило, від чого вілла дещо втратила свою делікатність. Зараз тут знаходиться дитяча поліклініка.
Йдемо дальше, по ліву руку кидається в очі ансамбль церкви св. Климентія папи. Колись це був костел і монастир кармеліток босих. Храм побудований у неоготичному стилі в кінці 19 ст. Тоді ж у костелі встановили неоготичний вівтар у вигляді шафи-триптиху, такі зразки були популярні у Баварії, а в Галичині це був перший екземпляр. На жаль, він був знищений у радянський час, як і весь інтер’єр. В приміщеннях монастиря і костелу розмістили відділ НКВС, пізніше Гестапо, а з 1952 року тут знаходилася АТС (автоматична телефонна станція), далі відділення Укртелекому. І лише у 2011 році храм передали громаді. Це дуже популярний храм серед львів’ян, обов’язково зайдіть всередину.
По іншу сторону вулиці величний корпус факультету журналістики ЛНУ ім І. Франка у стилі неокласицизму з цікавими зображеннями на фасаді. Можна тільки позаздрити студентам-журналістам, що мають змогу щоденно ходити цією вулицею.
Йдемо далі. Під номером 58а знаходяться приміщення знаменитої Фабрики Левинського, відомого львівського архітектора кін 19, початку 20 ст. Івана Левинського. Його ще називають “будівничим” Львова, через величезний вклад у розбудову міста. На Чупринки, точно не знайдеться жодного будинку до якого не був би дотичним Іван Левинський чи його архітектурне бюро, чи його фабрика. Великий чоловік! Фабрика славилася своїми керамічними виробами, плитками і кахлями. До речі, якщо бачите десь відкриту браму, то не бійтеся заглянути всередину, у багатьох під’їздах ще збереглася автентична плитка на підлозі, з маркуванням виробника.
Праворуч – довга, непомітна будівля у стилі функціоналізму, в якій під час Другої Світової війни діяв дуже важливий інститут Рудольфа Вайгля, лікаря-мікробіолога, що винайшов вакцину від епідемічного висипного тифу. Завдячуючи Рудольфу Вайглю і його винаходу, вдалося врятувати багато людей, особливо польських офіцерів, інтелігенції, євреїв яких він переховував у себе від нацистів під виглядом “кормителів вошів”. Після війни сюди перенесли протираковий диспансер, зараз тут “Комунальна 5-та міська клінічна лікарня”.
Також, як і в кожному маршруті, нагадуємо звертати увагу на брами, бо у багатьох кам’яницях, вони вже відреставровані. Наприклад, поруч, під номером 56а у стилі функціоналізму, дуже гарно відновлена брама. А у наступному 56 будинку – жив відомий польський художник Ян Генрик Розен, який розписував Вірменську церкву.
І, думаю, ви вже помітили унікальну перлину цієї вулиці Палац Сосновського, що під номером 50/52 по лівій стороні, який швидше нагадує середньовічний замок, ніж житлові приміщення. Можемо перейти дорогу, щоб краще його роздивитися. Насправді це не один, а 2 з’єднані будинки з окремими входами, побудовані архітектором Сосновським для себе в стилі історизму з елементами неоготичного та неороманського стилів. Спершу, у 1901 році архітектор збудував будинок, що знаходиться праворуч, а у 1907 – добудував іншу частину з вежею.
Як ми і обіцяли, на цій вулиці дуже багато розкішних вілл, і кожна з них вартує уваги, то ж зупиняйтеся, розглядайте, надихайтеся. От, наприклад, під номером 33 і 29.
Тут переходимо дорогу.
Майже на перехресті знаходиться популярне місце Альтернативна кава, тут можна відпочити, випити кави під звуки трамваїв, що їдуть зі всіх сторін і насолоджуватись видом на ще одну перлину вулиці Чупринки, що знаходиться між вулицями, або як люди казали “на хресті”.
Вілла Дзівінського будувалася фірмою Левинського близько 1900-р у стилі мальовничого історизму (пітореск). Досить гарно зберігся екстер’єр будинку: майоліка, вежа з черепицею, фасад з нетинькованої цегли. Зараз у будинку знаходиться Наукове Товариство ім. Шевченка.
Наступна віллу № 19 будував для себе архітектор Міхал Ковальчук, хоч вона зазнала значних змін, все ж, залишились елементи карпатського стилю: майоліка, дерев’яні балкони, вежа.
Ліворуч під номером 28 хороший зразок сецесії з характерними квітковими орнаментами над вікнами другого поверху, та маскаронами, що зображають жіночі обличчя – над вікнами третього.
11А дуже красивий у стилі карпатської сецесії з мереживними балконами, керамічними вставками, дерев’яним оздобленням.
Навпроти, декілька кам’яниць у характерному для 30-х років стилі функціоналізму, коли важливим став не зовнішній вигляд, а функціональність будівлі. Навіть зараз такі будинки славляться своєю доброю якістю. До речі, на цій вулиці декілька років жив Іван Франко, перш ніж переїхав у своє помешкання біля Стрийського парку.
Здалека вже видніються барокові куполи органного залу, що знаходиться на сусідній вулиці. То ж ми – на фінішній прямій. 
Праворуч ще декілька цікавих вілл, які якраз створюють цей особливий шарм вулиці Чупринки: відреставрована вілла Казимири Скварчинської під номером 11, де зараз міститься банк “Південний”, можливо, трошки втратила свій шарм, але дуже гарно збереглася майоліка над вікнами, вілла Яна Бромільського під номером 5 в стилі пізнього історизму з мотивами архітектури альпійського регіону. Теж гарно відреставрована кам’яниця під номером 6, де знаходиться австрійське консульство. Закінчує наш маршрут школа з польською мовою викладання, яка нещодавно відновила свою історичну назву ім. Марії Магдалини. У 30 -х роках вирішили розширити школу, яка знаходилася в “червоній” будівлі, добудувавши ще один “білий” корпус для хлопців. Зараз це різні школи і навіть знаходяться на різних вулицях.
Тут наш маршрут завершується. Можемо пішки спуститися до центру, або ж сісти на 2 трамвай, який доїжджає якраз до площі Ринок. Чекайте на нові маршрути вже зовсім скоро.
Підтримайте проект на Patreon
