Звістка про смерть 5-річного хлопчика Велеса, який впав у кому після видалення зубів, викликала обурення й активне обговорення в соцмережах. Торік у грудні мати відвела сина до місцевої клініки, де працівники запропонували видалити зуби під загальним знеболенням.
Багато дописувачів ставлять під сумнів безпечність проведення таких операцій під наркозом. Мовляв, колись їх робили без загальної анестезії та й зрештою — тимчасові зуби самі випадають, їх не треба видаляти. Тож деякі користувачі закликали заборонити такі операції під загальним знеболенням.
У яких випадках можна проводити лікування дітей під наркозом та як відбувається лікування зубів у дітей — з’ясовувало hromadske.
Які показання для знеболення? Чи змінила війна ситуацію?
Професорка, завідувачка кафедри дитячої стоматології в Дніпровському медуніверситеті Ілона Ковач у коментарі hromadske зазначила, що, згідно з протоколами Міністерства охорони здоров’я, лікування зубів дітям від 1 до 3 років прямо показане під загальним знеболенням. У інший спосіб у такому віці дитину лікувати не можна.
А от від 3 до 5 років — вибірково. Наркоз показаний, зокрема, для дітей з аутизмом, ДЦП. Або якщо дитина дуже збуджена, у неї гіпертонус, тож вона не може сидіти на місці.
Зазвичай тимчасові зуби випадають самі. Вони, як і постійні, мають корені та нерви. Але в тимчасових корені розсмоктуються — зуби розхитуються, а тоді до 10–12 років випадають.
«Видаляємо і в 4, і в 5 років — коли дітей привозять з температурою, з абсцесом — про яке місцеве знеболення тоді може йтися. Там гній, тому маємо пряме показання до загального знеболення. Бувають різні ситуації», — зазначила Ковач.
За словами професорки, під час війни збільшилась кількість дітей, яких краще лікувати під загальним знеболенням.
«Різкі звуки лякають дитину: вона плаче, нервує, у неї підвищується тиск — навіть якщо вона маленька, 4 чи 5 років. А якщо дитина боїться, треба йти їй назустріч. Через війну показання зараз розширенні», — додала вона.
Ковач зазначила, що в Україні зараз тільки працюють над чіткішими протоколами такого лікування — на зразок тих, які існують у європейських країнах. «Як професорка, я входжу у групу розробників наших нових програм. Згідно з європейськими стандартами, ми зараз розробляємо свої протоколи щодо лікування патологій», — розповіла Ковач.
Професорка наголосила, що виступає за лікування під загальним знеболенням — але саме в стаціонарах, як це роблять у світі, а не у приватних кабінетах.
«Має бути палата, де дитина потім полежить, анестезіолог буде за нею спостерігати. У мене діти, які у 2–3 роки лікуються під наркозом, після цього вже не бояться стоматолога. Це головне», — підкреслила професорка.
Про підготовку до анестезії
Анестезіолог з Києва Максим Левченко пояснив, що загальне знеболення можна здійснити двома шляхами. Перший: внутрішньовенно — як правило, зі спеціальною апаратурою, яка дозує препарат залежно від ваги пацієнта. Другий: інгаляційно — коли за допомогою наркозного обладнання препарат вводять через дихальні шляхи.
У другому варіанті пробудження дитини після того, як препарат перестали подавати до її тіла, відбувається трохи швидше; у першому ж воно може тривати до 30 хв. Стан сонливості ще може залишатися десь на 1–1,5 години.
Передусім перед лікуванням стоматолог складає план, з якого анестезіологи розуміють, скільки треба часу для операції. Дитина має здати аналізи: це загальний аналіз крові, сечі та деякі біохімічні показники. Лікарі з’ясовують, як працюють внутрішні органи дитини, які зміни є у крові.
Перед лікуванням необхідна підготовка пацієнта. Дитині 3 години до цього не можна харчуватися та 1,5–2 години пити. Цим можна запобігти синдрому Мендельсона — коли вміст шлунка може потрапити в дихальні шляхи.
За словами Левченка, за добу до операції він зв’язується з батьками, ставить запитання щодо стану дитини, дає рекомендації щодо харчування тощо.
Що відбувається під час лікування?
У цей момент обов’язковий моніторинг стану пацієнта. Лікарі стежать за показниками гемодинаміки: сатурація, пульсова хвиля, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, — також за необхідності контролюють серцевий ритм.
За деяких обставин вимірюють температуру; а коли застосовують інгаляційний анестетик — слідкують за капнографією. Іноді анестезіологи спостерігають і за глибиною сну пацієнта під час наркозу, щоб розуміти, чи може він мати больові відчуття.
Лікування уві сні відбувається обов’язково за участю анестезіолога. У знеболення дітей є особливості дозування препаратів: якщо ввели забагато — можуть бути наслідки, як-от зупинка дихання. Такі випадки потребують реанімаційних заходів для стабілізації.
Якщо застосовують інгаляційну анестезію, пацієнту ставлять інтубаційну трубку через ніс або рот. Левченко віддає перевагу першому варіанту, бо тоді трубка більш надійно фіксується і не заважає стоматологу працювати в ротовій порожнині.
«Я раджу робити все за один раз. Не регламентую лікаря, що ми можемо працювати тільки 1,5 години. Якщо треба 2,5 години, то будемо працювати стільки, щоб закінчити відразу все, аби дитина вже більше до цього не поверталася», — зауважив анестезіолог.
Левченко зазначив, що на препарати для анестезії проби не роблять. Але якщо у пацієнта є алергологічний анамнез, це беруть до уваги.
«Наприклад, якщо у дитини є атиповий дерматит, це не є протипоказом для введення препаратів. Чи у дитини алергія на цитрусові, це теж не є протипоказом для анестезії, седації, наркозу», — додав він.
За його словами, існують і рекомендації застосувати наркоз у випадках, коли дитині важко робити операцію через її поведінку. Наприклад, коли в неї був негативний досвід операцій до цього. А ще — коли в дитини великий обсяг лікування. Або якщо маленькі пацієнти мають особливості розвитку — генетичні синдроми, хронічні чи соматичні захворювання.
Левченко наголосив, що лікування, коли дітей силою утримують у кріслі, не завжди є якісним. Крім того, у таких пацієнтів після цього може зʼявитися страх до стоматології.
«У мене була дитина, яка має особливості розвитку. І після лікування з фізичним утриманням у неї ще з’явилася епілепсія. Тобто вона мала наслідки з лікуванням в умовах утримання», — додав він.
