Повністю погоджуюсь, бо сам через це пройшов. Я знову повертаюся у свою молодість, тепер в університетську. У студентів радянських технічних ВУЗів була приказка: “Здав сопромат – можеш одружуватися”. Щось схоже, тільки не про “опір матеріалів”, могли сказати і львівські студенти-гуманітарії перед іспитами з “Політекономії соціалізму” і особливо з “Наукового комунізму”. Всі ті “квітневі тези”, “три складові…”, листи Кауцькому, моральний кодекс будівника комунізму, “Капітал” Маркса, трилогія Брежнєва «Мала земля”, “Цілина”, “Відродження” – всю цю маячню сивої кобили треба було вивчати хіба що не напам’ять , щоб здати іспит непохитному та непідкупному доцентові Р.
Запах корвалолу в день заліку або іспиту по “Науковому комунізму” в коридорі біля дверей аудиторії переборював навіть стійке тютюнове та винно-горілчане перегарне “амбре”з парфумами разом, характерне для студентів-вечірників або заочників. Минали роки. В кінці 80-х величезна хвиля еміграції змила колишнього доцента кафедри “Наукового комунізму”, принципового та ідейного комуніста Р. з дощового заходу України на сонячний захід США.
Можливо, якраз тепер пише він мемуари: “Я і Збіґнєв Бжезинський та мій особистий внесок у розвал СРСР”. Але не про нього мова …
Барахолка мого Львова
Стихійний ринок, Барахолка на Рясне
“…Особливого значення в умовах тотального дефіциту в СРСР набула у Львові величезна барахолка, яка розташувалася наприкінці вулиці Шевченка (початок Рясне) Очевидці згадують, що то був популярний ритуал “їхати на барахолку” в неділю на закупи. Крім того, це було місце для обміну інформацією.
Не завжди своє можна було продати, але іноді можна було щось обміняти. Якісь речі на якісь продукти. Було дуже скрутно, дуже тяжко”(із газет та спогадів).
Єдине, що я зі своїм однокурсником, “моїм лєпшим корєшом” Дмитром завчили з “Капіталу” К. Маркса і стали застосовувати на практиці – це дві його формули: “ТОВАР-гроші-ТОВАР’ ” або “ГРОШІ-товар-ГРОШІ’ “.
У свій вихідний з самісенького ранку ми вдвох сідали на приміський електопотяг “Львів-Мостиська”, висаджувалися в Городку і виходили на трасу. Зовсім погано про нас не думайте, не торгувати собою, а гальмувати машини з польськими номерами і купувати у поляків джинси, які вони везли на своїх “жуках-фіатах-трабанах” в СРСР (читай Львів) саме на продаж.
Це було дуже ризиковане та небезпечне заняття, починаючи від намагання обдурити та шахрайства з боку продавців.
Замість справжніх американських “врангелів”, “монтанів”, “суперрайфлів”, “лі” або “левістраусів ” шановні “гендляржи” спроможні були легенько, позичивши очей у Сірка, впарити нам “самопал “, а то і зовсім одну відрізану штанину в яскравій упаковці.
Треба було миттєво оцінити якість тканини, зіпера, лейбли, клепку, нормальний ходовий сайз. До того ж і ОБХСС(ВБРСВ) не дрімав, проводячи регулярні рейди-набіги на спекулянтів-фарцовщиків-перекупників, а це вже стаття кримінального кодексу за спекуляцію.
Купити три-п’ять пар джинсів по 130-140 крб. це було тільки половиною справи. У найближчі вихідні їх треба було реалізувати, але вже по 180-190 “дерев’яних”. На відомій в усьому Радянському Союзі “львівській барахолці” в Рясне.
У разі успіху наша прибуток становив чистими 200-250 карбованців. Це була середина 70-х. Моя дружина нещодавно народила і не працювала. Дмитрова дружина була вагітна в декреті.
Моя зарплата інженера – 120., приблизно така ж сама в Дмитра. Фінансово тяжко.
Доводилося крутитися “на грані фолу”. Адже в разі затримання органами, як мінімум вигнали б обох з університету, та ще й подання на роботу, “товариський суд”….
Це в кращому випадку. Але хто не ризикував, той не пив шампанське в тодішній “Веселці” в декількох кроків від універу. Оркестр виконував популярну в середині 70-х “пісню китайських десантників”: “Ліца жолтиє над городом кружатся…”, а ми з Дмитром сміючись, підіймали келихи з напівсолодким “шампусиком” за вчення Маркса, яке всесильне, бо воно вірне, а вірне, бо – всесильне!
Особливо не переймаючись цією абракадаброю.
Не забивали голову політичною нісенітницею.
Зовсім інші проблеми турбували нас тоді.
Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.
