Жовківський цвинтар, що був розташований біля церкви св.Івана Богослова на північному схилі гори Високий замок між сучасними вулицями Замковою та Папарівкою – один з найдавніших морових кладовищ.
Виник він за межами Львова, ймовірно, ще за часів Яна Казимира під час пандемії чуми.
Хвороба забирала багато життів і в середмісті не вистачало місць для поховання, тож знатна родина патриціїв Папарів, яка володіла маєтностями у цьому передмісті, подарувала частину ґрунтів під цвинтар. Звідси і друга назва кладовища – “Папарівка”. Тут почали ховати померлих від чуми, самогубців та дуелянтів.
Але справжнім цвинтарем для всіх стала Папарівка лише після зайняття Галичини австрійцями. Цісарський декрет від дня 11 грудня 1783 року ліквідував церковні та костельні цвинтарі, запровадивши заміські. На всій території середмістя було заборонено нові поховання, адміністрації храмів запропоновано звільнити підземелля від останків попередніх епох.
Могила на Папарівці під Високим замком, 1930 р.
Місто поділили на п’ять дільниць: І – Галицьку, ІІ – Краківську, ІІІ – Жовківську, IV – Личаківську, V – Середмістя. Тоді, згідно з рішеннями маґістрату Львова, виникли перші міські цвинтарі для поховань усіх містян на загальних засадах, які втратили колишній характер лише морових могильників та цвинтарів для самогубців та убивць.
Для нових поховань маґістрат виділив нові площі – для кожної дільниці міста відповідно. Галицька дільниця отримала Стрийський цвинтар, Краківська дільниця мала ховати померлих на Городоцькому цвинтарі, Жовківській дільниці виділено цвинтар на Підзамчі, названий Папарівкою, Середмістя отримали для поховань площу за церквою Петра і Павла, де ще у XVI ст. містився моровий цвинтар, названий пізніше Личаківським.
У 1817 році, після придбання сусідніх ґрунтів від родин Гесів та Прухніцьких, кладовище Папарівка було розширене і його територія зросла до 13 450 квадратних метрів.
Давній будинок вокзалу станції Підзамче. Поштівка поч. XX ст.
Ліквідація цвинтаря почалася у 1856 році у зв’язку з побудовою залізничної станції “Підзамче” на шляху Львів-Броди. Звідси окремі поховання були перенесені на Личаків, зокрема на 5-му полі можна знайти могилу польського історика і публіциста Станіслава Яшовського, відомого своєю повістю про трагічну долю Гальшки Острозької.
Гальшка Острозька в підземеллі Домініканського собору
Львівський кореспондент варшавського «Tygodnika Ilustrowanego» записував у той час: «Цілий місяць майже щодня мали ми траурний, своєрідний вид процесій, що супроводжували відразу багато трун на кількох караванах (похоронних каретах)».
Під час розкопування землі під залізничну колію знайдено поблизу цвинтаря цінні археологічні знахідки, топірці, обладунки і монети часів Яна Казимира. Також при побудові станції «Підзамче» виявлено братську могилу поляків і татар з битви 1695 року. Така ж могила знаходилась в околиці сьогоднішнього плацу культури ім. Гната Хоткевича.
Підземний хід до Високого Замку. Рисунок Ф. Ковалишина, 1900 р.
Станційний комплекс та залізниця майже повністю перекрили доступ до Замкової гори зі сторони вулиці Жовківської (нині- Богдана Хмельницького). Втім, цікаво, що навіть після прокладення колії зберігся широкий підземний хід до Високого Замку, який виявили на розі сучасних вулиць Хмельницького та Гайдамацької під час будівництва трамвайної колії.
Підземний ґанок був знайдений у 1900 році. Цей прохід мав понад 1,5 метра і таку ж висоту. Був вимуруваний з лупаного каменю, знаходився майже на рівні вулиці, і проходив впоперек вулиці Богдана Хмельницького, через приватний сад аж до підніжжя замкової гори.
План підземний ходу з вул. Гайдамацької до Високого Замку. Рисунок Ф. Ковалишина
Хоча цвинтар на Папарівці не збережений, але його територію чітко зафіксовано на давніх картах та планах Львова кінця ХVIII – початку ХХ ст. За Іваном Крип’якевичем найстарший надгробок, що зберігався на Папарівці, походив з 1795 р., за Мечиславом Опалеком – з 1798р.
На початку ХХ століття на Жовківському цвинтарі ще стояв надгробок українського священика з Сучави Сергія Томовича, датований 1848 роком. Окремі зруйновані надгробки можна було розшукати на схилах Замкової гори над станцією ще в кінці 40-х років ХХ ст.
Фрагмент карти 1894 року, позначено станцію “Підзамче”, що розташувалась на північній частині Папарівського цвинтаря
20 жовтня 2005 року на станції «Підзамче» під час земляних робіт з прокладання каналізаційної мережі було виявлено хаотично захоронені останки 602 людей, серед них діти та підлітки. За висновками судово-медичної експертизи час їхньої смерті припадає на 1946-1947 рр.
Очевидно, це мешканці Наддніпрянщини, Буковини та Бесарабії, які рятувалися в Галичині від голоду. Останки було ексгумовано для перепоховання, а на місці їх знайдення споруджено каплицю Покрови Божої Матері.
Софія ЛЕГІН, photo-lviv.in.ua
Підтримайте проект на Patreon
