Історія Головного залізничного вокзалу Львова

Головний залізничний вокзал у Львові – один з найстаріших на території всієї Західної України, величний і потужний, що вважається головним вокзалом не тільки міста, а й цілої мережі Львівської залізниці, розповідає сайт Львів Майбутнього. Сьогодні вокзал щоденно приймає і проводжає тисячі людей, його потужності та можливості тільки зростають. Однак ще кілька століть тому вокзал мав зовсім інший вигляд…

У цьому матеріалі ми розкажемо про те, з чого починалася історія залізничного вокзалу Львова, як він розвивався і інші цікаві факти з існування та діяльності головного інфраструктурного вузла нашого міста.

Історія заснування

Історія Головного залізничного вокзалу у Львові бере свій початок з 1841-го року, коли австрійський уряд затвердив так звану “Програму у справах залізниці”, де йшлося також і про налагодження залізничного зв’язку на території тодішнього Королівства Галичини та Волині. Йшлося у програмі і про необхідність будівництва залізничної лінії від Відня до Львова, яку планували звести до 1863-го року, а опісля – продовжити розвивати залізничну систему аж до Бродів, Чернівців та інших великих міст тогочасної коронованої землі, підпорядкованої Австрійській імперії.

Будівництво залізничної лінії було б неможливим без зведення вокзалу у Львові – коронованому великому місті, куди часто приїжджала тогочасна еліта. 1858-го року цісарсько-королівське Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга отримало нарешті концесію, що дозволяла звести будівлю залізничного вокзалу в нашому місті.

Будівництво було досить нелегкою справою, адже на місці, де воно мало відбуватися, було заболочене узгір’я, площею у 67 моргів. Та й терміни зведення залізничного вокзалу у Львові були не такими значними, адже вже до 1863-го року залізнична лінія з Відня до Львова вже мала бути зведеною. Та тогочасні інженери впоралися з поставленим завданням і вже у листопаді 1861-го року відбулося урочисте відкриття Головного залізничного вокзалу. Це сталося буквально одночасно з відкриттям руху по лінії “Перемишль-Львів”.

Перший потяг сюди прибув у складі паротягу “Ярослав”, всього двох пасажирських вагонів та чотирьох платформ. Ще за кілька днів дирекція залізниці отримала документ, що дозволив регулярне транспортне сполучення та рух потягів зі Львова до Відня, а також Кракова.

За кілька років звідси було організовано залізничний рух до коронованих Чернівців, з 1869-го року стартував рух до Бродів, що на Львівщині, і аж до кордону з Російською імперією. 1881-го року було налагоджено постійне сполучення з Тернополем та Підволочинськом.

Структура та поява конкуренції

Масштаби тогочасного залізничного вокзалу у Львові вимірювали в сажнях (70 вздовж і 10 вширину). Всередині приміщення облаштували зали очікування для пасажирів абсолютно всіх класів, тут діяв ресторан (місто зустрічало чимало тогочасної знаті та коронованих осіб), кав’ярня, контори технічних служб. Тут діяв поліцейський пункт. Тодішній робочий колектив залізничного вокзалу налічував всього 38 людей.

Іншою сторінкою розвитку залізничного вокзалу у Львові можна назвати час, коли було споруджено інший залізничний стратегічний та потужний об’єкт – ним став Чернівецький залізничний вокзал, “конкурент” для Львова. Місцевій владі довелося розподілити обов’язки між цими двома залізничними об’єктами, що мали однаково важливе стратегічне значення для Австрійської імперії. Тоді Львівський вокзал почав приймати потяги, що прибували з чернівецького напрямку, а Чернівецький приймав потяги, що прибували із Кракова.

Стрімкий розвиток Львівської залізниці

Стрімкий розвиток Львівської залізниці, фактично, стартував тоді, коли у 1892-му році залізниця отримала іншого власника – державу. Зміна власності залізниці вплинула на значне посилення потоку інвестицій, що, в свою чергу, вплинуло на необхідність збільшення кількості залізничних ліній, бо ті, що були, не справлялися з запитом населення. Так само гостро постала в той час необхідність будівництва нового залізничного вокзалу у Львові, адже попередній вже застарів і не міг повністю забезпечити потреби, викликані шаленим пасажиропотоком.

У 1898-му році відомий тогочасний львівський архітектор, дизайнер, педагог і автор багатьох архітектурних проєктів, що були втілені у нашому місті, Владислав Садловський представив керівництву залізниці новий проєкт залізничного вокзалу у Львові, який затвердили і взялися за його втілення в життя.

Старт будівництва нової будівлі львівського вокзалу відбувся у 1902-му році. Нової локації шукати не довелося і новий вокзал звели на місці попереднього. Хоча, звісно, ця будівля мала суттєві відмінності від попередньої версії залізничного вокзалу – помпезніша і величніша, значно більша, прикрашена скульптурами відомих тогочасних митців, що височіли на фронтоні будівлі.

Відкрили нову будівлю залізничного вокзалу у Львові в 1904-му році і на той час його справедливо вважали одним з найсучасніших в цілій Європі.

Згодом, щоправда, були важкі часи для залізничної системи і для Головного львівського залізничного вокзалу зокрема, адже з наступом військ московитів у 1915-му році будівлю підпалили. Додала своїх руйнувань і пожежа, що трапилася під час українсько-польської війни. Тоді польська влада взялася за відновлення стану будівлі, хоча сумні події Другої світової війни знову внесли корективи. Повністю відбудувати будівлю Головного залізничного вокзалу у Львові завершили у 1957-му році.

До сторіччя зведення Головного залізничного вокзалу у 2003-му році будівлю було відреставровано.

Сучасна будівля вокзалу зберігає чимало історичних архітектурних моментів, а сам вокзал вважається одним з найбільших архітектурних пам’яток нашого міста. Біля вокзалу облаштовано та оновлено Двірцеву площу, де діють сучасні зупинки громадського транспорту, оновлена трамвайна лінія, облаштовано громадський простір тощо.