Як варто спілкуватися з літніми людьми? Чи часто ми про це думаємо, чи правильно це робимо? А це ж це дійсно дуже важливо, бо ейджизм – проблема, яка врешті-решт може торкнутися кожного. Марія Берон – філологиня, копірайтерка, модераторка спільноти «Не на паузі» з всеукраїнської єврейської організації “Проект Кешер в Україні” дослідила тему екологічного ставлення до людей у віці.
Джерело: Українки.
Побутовий ейджизм
Коли ми чуємо про ейджизм, першою спадає на думку трудова дискримінація, але побутовий ейджизм є не менш шкідливим. Цей вид ейджизму не карається законом, його важче помітити, усвідомити й викорінити. Та саме з ним люди старшого віку часто стикаються вдома чи поза ним, спілкуючись як з незнайомцями, так і з родичами.
Загалом, ейджизм – це дискримінація чи упереджене ставлення до людей на підставі їх належності до певної вікової групи. Ми переймаємо певні упередження з дитинства через вербальні та невербальні сигнали від авторитетних для нас людей: батьків, родичів, вихователів, вчителів. Пізніше вони знаходять відображення в нашому власному сприйнятті, укорінюючись й впливаючи на взаємодію з іншими людьми. Свідомо чи ні, ми починаємо використовувати узагальнення, евфемізми, усталені вирази та кліше, що базуються на шкідливих стереотипах.
«Кожен компонент нашого мовлення – слова, інтонація, структура речень – посилають невидимі сигнали, повідомляючи іншим людям, хто ми є і як до нас ставитися. Потрапивши не в ті руки, мова стане зброєю, але в правильних руках може змінити світ», – вважає американська письменниця Аманда Монтелл. Тому так важливо звернути увагу на ті слова й вислови, які зазвичай здаються нам ввічливими й доречними, але насправді транслюють упередження або закріплюють стигматизацію.
Отже, як коректно говорити про людей старшого віку?
Уникайте використання евфемізмів
Люди шукають шляхи не говорити напряму про незручні для них речі. Так, саме через стигматизацію старіння виникли такі евфемізми як елегантний чи поважний вік, досвічені люди, золоті роки тощо. На думку мовознавців, зокрема, Євгенії Корнєлаєвої, головна функція евфемізмів – приховати чи завуалювати явище, яке в суспільній свідомості має негативну оцінку. Й тим самим пом’якшити чи зашифрувати заборонені або табуйовані слова, що зумовлено соціально-політичними, історико-культурними, релігійними, етичними й естетичними чинниками.
Ми не завжди усвідомлюємо, чому використовуємо їх: задля власного комфорту, дотримання етикету або як інструмент маніпуляції. Говорячи«ці дні» замість «менструація» або «жінка поважного віку» замість «жінка літнього віку», ми переймаємося тим, що для співрозмовника назви природних процесів можуть звучати грубо чи неввічливо, або ж нам самим некомфортно їх вживати через внутрішню відразу. Однак, якими б не були причини дискомфорту, вони починаються з упереджень і табуювання певних процесів та явищ у суспільстві й родині.
Називайте речі своїми іменами
Допоки ми обираємо не називати речі їх справжніми іменами, вони залишатимуться непомітними та табуйованими. Тож, згідно з «Довідником безбарʼєрності», треба говорити чітко й незавуальовано, але без дискримінації: старше покоління, люди старшого віку, літні люди (для віку 60-75 років), люди у віці 60+, 75+. У Європі також використовують словосполучення «люди третього віку», але в Україні воно є менш розповсюдженим.
Термін «пенсіонер/-ка» бажано використовувати залежно від контексту. Адже пенсія може бути призначена дитині чи іншій особі по втраті годувальника, а дехто виходить на пенсію й у віці 45 років.
Тому некоректним буде вживати слово «пенсіонери» як узагальнення для позначення людей певної вікової групи
Не поширюйте шкідливі стереотипи
Буває так, що ми хочемо зробити комплімент людині старшого віку, підтримати її, але обираємо для цього висловлювання, що базуються на стереотипах і в перспективі дають більше шкоди, аніж користі. Це, наприклад, такі популярні фрази як «Ти чудово виглядаєш для свого віку» або «Ти так молодо виглядаєш». Чому? Ототожнення молодості з красою, а старіння з потворністю є одним із найбільш поширених і шкідливих стереотипів. Жінки з дитинства чують, що молодість і краса – найдорожче, що в них є, тому вони мають зберігати цей ресурс якнайдовше, а старший вік зазвичай асоціюється зі страхом стати непомітною, непривабливою, нецікавою.
Також уникайте коментарів щодо конкретних частин тіла, ваги або вікових змін, краще скажіть: «Ти чудово виглядаєш, прямо сяєш». Якщо ви хочете похвалити саме зовнішній вигляд, сфокусуйтеся на тому, що залежить не від генетичної лотереї або природного процесу старіння, а від вибору людини, як-от одяг, нова зачіска або макіяж: «Ця сукня підкреслює колір твоїх очей, ідеально пасує!».
Не кажіть «У душі ти все ще молода»
Такі «компліменти» повʼязують молодість з активністю, жвавістю, безтурботністю, але ж молодість – далеко не єдиний період життя, коли ми можемо жартувати, веселитися, досліджувати себе і світ навколо. Не варто зайвий раз протиставляти молодість і старший вік або внутрішній стан і зовнішність іншої людини, краще скажіть: «Мені подобається твій підхід до життя» або «Твої завзяття та наполегливість мене надихають».
Ні в якому разі не кажіть: «Ти вже не підліток, щоб носити такі яскраві сорочки». Або «Не треба молодитися», «В 65 років ніхто на ковзанах не катається». Ці висловлювання закріплюють хибне переконання, що люди повинні відмовитися від того, що вони люблять, лише тому, що стають старшими, отже, мають відповідати очікуванням соціуму, тобто, бути тихими й непомітними.
Подолавши стигму й упередження, ми можемо створити соціальне середовище, в якому поважають і цінують унікальний досвід людей протягом усього їхнього життя. Ці зміни починаються з маленьких кроків, які може зробити кожен з нас, і найперший крок – усвідомити, що слова важливі, адже вони формують нашу поведінку, впливають на сприйняття реальності й на людей навколо нас.
Підтримайте проект на Patreon
