“А цукерки “Спартак” продаєте?”: про історію солодощів Львова та як працює ретро-магазин “Світоч” на площі Ринок

Напевно, чимало львів’ян і гостей міста, які прогулювалися площею Ринок помічали цей магазинчик з відомою вивіскою кондитерської фабрики “Світоч”, який знаходиться на першому поверсі кам’яниці Рорайського. Та не так багато знають, що зараз – це не є фірмовий магазин львівської кондитерської фабрики, як це було за Радянського Союзу. Магазин давно вже належить приватним підприємцям, які зберегли відому назву та продовжують продавати в ньому різноманітні солодощі, попри труднощі, які виникають.

Фото: Фотографії старого Львова

Перш ніж розповісти про цей ретро-магазин, згадаємо цікаву історію, як Львів свого часу був однією з шоколадних столиць Європи, та скільки років має відома всім кондитерська фабрика зі Львова “Світоч”.

Від купців з солодощами до великих фабрик і слави шоколадної столиці Східної Європи 

Фото: Фотографії старого Львова

Як відомо, про шоколад європейці дізналися завдяки відкриттю Америки, звідки почали возити перші какао-боби. Але, звісно, що не шоколадні солодощі у Європі любили і до того. Адже на фізіологічному рівні мозок кожної людини сприймає солодощі, як щось смачне, бажане й приємне, через їх велику калорійність та вивільнення ендорфінів і серотоніну. Впродовж мільйонів років солодкі продукти були бажаними для наших пращурів, звідси наша еволюційна любов до солодощів.

У Львові про солодощі почали дізнаватися завдяки купцям, які возили різні марципани зі Сходу на Захід, з Півдня на Північ та інші товари у протилежному напрямку. Важливим став 1444 рік, коли Львів отримав “складське право”. Це означало, що всі купці зобов’язувалися свої товари спершу виставити на продаж у місті й тільки після двотижневого продажу дозволялося везти їх далі. Так поступово львів’яни почали пробувати й куштувати дуже багато смаколиків.

Довгий час у Львові солодощами займалися майстри-пекарі та фармацевти. Спеціалізовані кондитери у місті з’явилися лише у XVIII столітті. У 1802 році у Львові налічувалося 6 цукерень, що були відомі далеко за межами краю. А в 1803 році, кондитер Домінік Андреоллі, що прибув зі Швейцарії, відкрив цукерню в самому центрі – в будинку №29 на площі Ринок навпроти Ратуші. В 1834 у Львові було вже не тільки 12 цукерень, але й товариство Товарницького, що випускало шоколаду – більше 36 тонн на рік. З зростанням списку кондитерів та їх майстерень, шоколад став святковим атрибутом не тільки дворян, але й священиків, купців та багатих міщан.

У 1882 році, неподалік від собору св. Юра, по теперішній вул. Шептицьких, відомий кондитер Маурісій Брандштадтер відкрив кондитерську фабрику. Вона випускала цукерки, карамель, борошняні кондитерські вироби й шоколад. А на перетинанні теперішнього пр. Свободи й вул. Городоцької, він влаштував величезну цукерню, де продавав свої вироби. Ці львівські солодощі продавали у багатьох містах Європи. У 1910 році на теперішній вулиці Ткацькій, 10 засновано одну з найбільших тоді європейських фабрик цукерок і шоколаду “GZ” братів Гамера і Цимера (“GaZet”). Тож, перед Першою світовою війною, у плані солодощів, Львів набув слави східноєвропейського швейцарського Берна, якого тоді називали столицею шоколаду.

Фото: Фотографії старого Львова

Згадані дві кондитерські фабрики стали першопрохідцями для появи згодом відомої для багатьох кондитерської фабрики “Світоч”. Адже не дарма на емблемі “Світоч” досі пише дата 1882 рік, тобто коли Маурісій Брандштадтер відкрив свою фабрику. Тим самим “Світоч” хоче підкреслити тяглість давніх традицій у Львові щодо виробництва солодощів.

Цікаво, що до цих традицій мав причетність і голова УГКЦ Андрей Шептицький. Будучи заможною людиною через титул і маєтності графа, які він успадкував, у 20-х роках минулого століття митрополит Андрей позичив промисловиці Клементині Авдикович-Глинській гроші на будівництво однієї з перших суто українських фабрик солодощів, що розміщувалася на теперішній вул. Олени Степанівни, яку назвали “Фортуна”. У 1924 році Клементина разом з митрополитом Андреєм заснувала спільне підприємство — парову фабрику цукерків і помадок “Фортуна Нова”, проєктна потужність якої після добудови та модернізації становила 5 тонн продукції на день. Фабрика мала кілька фірмових магазинів, а у пік розквіту – 125 працівників. 

Асортимент продукції був досить широкий — різноманітні цукерки, шоколад, печиво, морозиво, фруктові желе. Та найцікавіше, що було випущено спеціальну серію шоколадок “Солодка історія України”, на обгортках яких намальовано портрети правителів України від Володимира Великого до гетьмана Павла Скоропадського. 

Фото: соцмережі

 У 1939 році “Фортуну Нову” націоналізувала радянська влада й перетворила її у Львівську кондитерську фабрику № 3, яка після Другої світової війни разом із кількома іншими увійшла до складу підприємства, що відоме нині як кондитерська фірма “Світоч”. Власне, сама назва “Світоч” виникла лише у 1962 році, коли з метою концентрації виробництва Чортківська кондитерська фабрика, Кондитерська фабрика “Більшовик” та Кондитерська фабрика імені Кірова об’єдналися у виробничу фірму “Червона Троянда”, яку згодом і перейменували на “Світоч”. Вже за 10 років, львівські солодощі стали популярними не лише в Україні, але їх асортимент з’явився по всій території колишнього СРСР. Більше того, львівські цукерки можна було придбати і у Польщі, і в Чехії, та навіть у Франції.

У середині 1990-х років фабрика стала одним із найпотужніших підприємств кондитерської галузі України, частка кондитерських виробів становила близько 20% вітчизняного ринку. На той момент “Світоч” продовжував випускати практично всю ту багату продукцію, яку робили ще за СРСР, будучи лідером на ринку та зберігаючи смакові кондиції. Однак через економічну кризу та зношення обладнання, компанія змушена була шукати інвестора. У 1998 році світова компанія Nestlé S.A. придбала львівську фабрику солодощів. З того часу почалася нова сторінка для “Світоч”. На жаль, більшість найменувань продукції, які десятки років робили, відійшли в небуття. Збереглися лише деякі відомі ім’я-бренди, як: “Ромашка”, “Зоряне сяйво”, “Стожари” та деякі інші. Адже виробництво солодощів для великого підприємства – це в першу чергу бізнес, де цифри диктують можливості, а не бажання мати різносторонню продукцію.

“Люди далі питаються за “Жар-птицю”, “Лісовий горішок”, “Золоту ниву”, “Супутник”, “Білочку”, але найбільше за “Спартак”

Фото: гугл карти

 Тож, повертаючись до ретро-магазину “Світоч” на площі Ринок, 16. Богдана Бачинська, яка є і власницею, і продавщицею, вже 23 роки працює в цьому магазині. Вона розповіла “Еспресо.Захід”, що як почалася повномасштабна війна, обороти продажу солодощів дуже знизилися, не було що платити продавщицям, які багато років там пропрацювали, тому вони звільнилися і тепер жінка практично сама за все відповідає.

Цікавий момент, що зберегти фірмову вивіску “Світоч” над магазином вдалося завдяки нюансам на патент. Адже бренд “Світоч” має патент на це слово, яке написане у рукописному шрифті, а не друкованому, як є на табличці над магазином.

Фото: гугл карти

 “Насправді, до приходу в магазин я до цукерок жодного відношення не мала. Звісно, що як і всі любила і досі люблю на смак добрий цукерок. Це, напевно, перевага роботи в магазині солодощів – цукерками ти точно не обділений, – жартує пані Богдана. – Звісно, жаль, що зараз торгівля впала і то так дуже суттєво. Та найбільше жаль, що якість цукерок теж впала. Люди хочуть доброго цукерка, а його просто немає. Насправді, так з чистою совістю, то напевно можу виставити не більше 20 позицій товарів, де можу сказати, що то дійсно хороші солодощі. Звісно, що раніше всі вони були більш натуральні. Хоча в Україні ще збереглися маленькі підприємства, які роблять дійсно якісні цукерки. Та вони дорого коштують, а робити їх багато – не вигідно. Щоб купити якусь вживану стареньку лінію для виробництва цукерок, треба витратити дуже багато грошей”.

Жінка розповідає, що коли 23 роки тому прийшла працювати в магазин, то в них майже вся продукція була лише від “Світоч”. Адже тоді компанія робила не лише багато різних цукерок і шоколадок та коробок цукерків, але й печиво, бісквіт, карамельки й інші товари. До речі, свого часу “Світоч” випускав понад 100 позицій карамельок! Та зараз таким вони не можуть похвалитися. Тому в магазині є солодощі різних компаній, а не лише “Світоч”.

“Та найцікавіше те, що люди досі питають мене за тими цукерками, які “Світоч” давно вже не робить. Мова йде про “Жар-птицю”, “Лісовий горішок”, “Золоту ниву”, “Супутник”, “Білочку”. Також про цукерок горошок з лікером. До речі, люди, які за Радянського Союзу працювали на “Світоч”, кажуть, що цей лікер спеціально везли з Куби! – розповідає Богдана Бачинська. – Та найбільше, напевно, 10 разів на день мене в магазині питають про популярні колись і дуже дорогі цукерки “Спартак”. За СРСР кілограм цих цукерок коштував 20 рублів, а при зарплаті у 100 – це, звісно, було дуже дорого. Але “Спартак” вже 10 років “Світоч” не випускає. До цього, вони їх кілька років випускали як “Спарта”, але вирішили закрити це виробництво, оскільки то дорога цукерка. Вони порахували, що то їм не вигідно. Хоча до того стільки років вона була вигідна, що і досі про неї мене вічно питають. Чому вона така дорога? Вся справа в технології, там кілька слоїв і це мигдальна цукерка. Аналогів у світі вона практично не мала”.

Продавщиця і власниця магазину “Світоч” додає, що попри закриття виробництва цукерок “Спартак”, якимось чином за кордоном люди їх досі знаходять.

Фото: соцмережі

 “Люди дивуються, коли я кажу, що 10 років цих цукерок у нас більше не виробляють. Дехто мені казав, що за кордоном, а саме у Швейцарії їх купляв і вони були схожі на справжній “Спартак”. Також мені казали, що бачили їх у Великій Британії. Звідки вони там взялися, це для мене загадка, яку досі не можу розгадати. В інтернеті можна знайти ці цукерки, але не купити, бо їх давно немає в наявності, адже офіційно “Світоч” їх не робить. Постійно чуючи за ці цукерки, я навіть питалася, чи є ще виробнича лінія і чи можна її купити? Та мої спроби віднайти її не увінчалися успіхом. Вірогідно, що її вже немає”.

Справді, якщо написати в гугл: “купити цукерки Спартак”, то можна побачити ссилки на супермаркети, які начебто продають їх. На фото ці цукерки мають фірмову емблему “Світоч”. Однак зайшовши за посиланнями, можна пересвідчитися, що їх справді ніде немає в наявності.

Фото: соцмережі

 Хоча є маленький нюанс. Існує білоруська кондитерська фабрика “Спартак”, яка отримала таку назву ще з 1931 року. На сьогоднішній день – це велика фабрика (близько 2 тис. працівників), яка випускає різноманітну продукцію. Серед списку їх товарів є також ці цукерки “Спартак”, які, можливо, і потрапляють у Європу.

Тож, на запитання, чи вірить продавщиця у те, що у Львові колись знову робитимуть так багато різних солодощів, як колись, та знову повернуться до їх більш натурального виробництва, пані Богдана відповідає по-філософськи: “Як кажуть старші люди, все плинне і крутиться по колу, тому може колись знову в нас буде багато своїх львівських солодощів, хочу в це вірити. Може прийде той час, коди люди вернуться у місто своєї весни і будуть там ті самі пляцки й цукерки…”

Фото: соцмережі