“Ти був найкращим татом”. Історії мешканців будинку, зруйнованого російською ракетою в Дніпрі

Внаслідок ракетного удару Росії по Дніпру 14 січня Катерина втратила чоловіка і однорічного сина. Школярі Ірина та Максим втратили батьків. Євген ледь живим витяг з-під завалів дідуся.

Джерело: ВВС. Україна.

Максим примчав з фронту з Бахмута, щоб побачити у лікарні маму – вона дивом вціліла. Антон руками розбирав завали будинку, щоб врятувати наречену Єву.

О 13:00 у вівторок 17 січня після чотирьох важків днів пошукові роботи на Набережній Перемоги, 118 завершили.

За офіційними даними, там загинули 44 людини. Врятували 39. Розповідаємо їхні історії.

Той, хто пройшов війну

14 січня у будинку на Набережній Перемоги, 118 у Дніпрі було багато людей – субота, вихідний. Був удома 89-річний пенсіонер, який пройшов Другу світову, дідусь мешканця Дніпра Євгена Галича. З ним жила його дочка, мати його трьох онуків, один із яких зараз на фронті. У суботу вдень вона вийшла у справах.

Поки пенсіонер включав телевізор і заварював чай, у Курській області Росії піднявся в повітря літак-бомбардувальник Ту-22. Він випустив одну з п’яти крилатих ракет Х-22, якими Росія атакувала того дня Україну.

Ракета вагою під тисячу кілограмів пролетіла 450 кілометрів і влучила у дев’ятиповерховий будинок у житловому масиві “Перемога”.

Близько 15:15 у будинку 89-річного чоловіка, який пережив Другу світову війну, пролунав сильний вибух.

Прокинувся він у лікарні – з ранами рук та голови. Євген Галич сфотографував закривавлене обличчя дідуся і виклав у соцмережі: “Це мій дідусь, якому майже 90 років, пережив війну, а зараз він повинен проживати це ще раз. Нехай люди бачать і знають, що навіть ворог не заслуговує на той біль, який переживають у собі звичайні пенсіонери”.

За добу лікарі назвали стан ветерана стабільним, але залишили в лікарні під наглядом. Квартира діда виявилася повністю зруйнованою, і онук оголосив збір коштів на нове житло для нього та матері.

“Зайченя, терпи”

Катерину Зеленську знайшли лише наступного дня після вибуху. Поранена жінка понад 20 годин пробула під завалами на морозі у тоненькій майці. Весь світ облетіли фото, як її на руках несе рятувальник. Медики обережно вкладали її на ноші і один лікар тихенько промовляв: “Зайченятко, терпи, вже все все”.

Катерина не могла кликати на допомогу, бо з дитинства має вади слуху, розповіла її сестра Аліна в інстаграмі.

В інстаграмі Катерини багато гарний фото. Вона працювала фотографом. У грудні – фото біля ялинки і сімейний портрет з дня народження сина. Йому тільки виповнився рік.

У будинку 118 вона жила з чоловіком та сином Микитою. Під фото Каті в інстаграм люди залишили тисячі коментарів з молитвами, щоб її чоловік та малюк знайшлися живими.

17 січня з руїн будинка дістали тіла хлопчика і батька. Новину про це запостила сестра Каті Аліна.

“Ти був найкращим татом”

Житловий масив “Перемога” у Дніпра збудували п’ятдесят років тому, відвоювавши землю в боліт. У 1983 році архітектори, що спроєктували “Перемогу”, отримали Державну премію СРСР, а сам район занесли до пам’яток архітектури союзного значення.

Він і зараз вважається одним із найкращих у Дніпрі: зелений, просторий, до центру на машині десять хвилин, поряд – річка та новий сквер із фонтанами та лазерним світловим шоу вечорами. У цьому районі збудували будинки на 9, 12 та 16 поверхів. У типовій дев’ятиповерхівці – 16 під’їздів та близько 1700 мешканців.

14 січня ракета знищила цілий під’їзд будинку 118. Зверху до низу. Там було 72 квартири, де були прописані майже 200 людей.

Фото однієї з квартир – помаранчева кухня з яблуками на столі облетіло весь світ. У квартирі жив заслужений тренер України з боксу Михайло Кореновський із сім’єю.

“Відмінний мужик Михайло Михайлович Кореновський. Людина-легенда, яка виховала багато хороших спортсменів, чемпіонів…” – написали в телеграм-каналі “Дніпро обласний”. У суботу після ранкових змагань тренер піднявся до квартири, родина чекала у дворі. За 15 хвилин без батька залишилися дві дівчинки, без чоловіка – дружина. Повертатися їм тепер нікуди.

“Ти завжди нас оберігав, своїх дівчаток. Ти був моєю опорою, стіною… Пробач, що не долюбила. Ти був найкращим татом”, – написала в інстаграмі дружина боксера Ольга Кореновська і запостила щасливі сімейні фото – вся родина разом восени у парку.

Діти чекали на батька з матір’ю на вулиці біля будинку. Не дочекалися.

Дітям, які залишилися сиротами, українці задонатили понад 3 млн грн.

Жінки кричали над руїнами

Таких людей у суботу по обіді перед зруйнованою дев’ятиповерхівкою на Набережній Перемоги,118 стояло багато. Було чути виття матерів, прокляття з криками “Це русня!”, плач дітей. Там стояла одна із сусідок Кореновського. В обід вона вийшла гуляти із чотиримісячною дитиною. Після вибуху все, що у них залишилася – це коляска та пуховик.

Там поряд стояли родичі вбитих уламками Ірини Соломатіної та Ольги Усової – подруг, стоматологів, волонтерів. Навесні Соломатіна з дітьми 13 та шести років жила деякий час у Польщі, але повернулася до України. Усова – мати трирічного хлопчика, сама родом із Донецька. Вони вдвох працювали у стоматологічному “волонтерському десанті”, виїжджаючи на спеціально обладнаному автобусі лікувати військових.

Родич Ольги написав на згадку про загиблих жінок: “На жаль, немає можливості мені бути там замість вас, я б помінявся, не думаючи”.

Там стояла мати 15-річної Марії Лебідь та її брат. Жінка була на роботі, коли квартира з донькою обвалилася від удару ракети. Учениця 9 “А” класу займалася у танцювальному клубі, а у школі очолювала учнівську раду. Її поховали вдень 16 січня.

Там стояли батьки 17-річного Максима Богуцького. Минулого року він святкував шкільний випускний.

Сім’я з Маріуполя

У жовтні 2022 року до дев’ятиповерхівки на набережній Перемоги в’їхали нові мешканці: мати, бабуся та молодша сестра Русани Бабкіної. Вони – з Маріуполя. У перший день війни батьки Русани та її наречений вступили в тероборону Маріуполя – і залишалися там до останнього.

Русана Бабкіна з бабусею втекли з окупованого Маріуполя наприкінці березня до Дніпра. Сюди ж приїхала її молодша 19-річна сестра Ліана з Харкова, який був під обстрілами.

Батьки Бабкіних здалися російським військовим лише у травні, за наказом, вийшовши з “Азовсталі” і здавши зброю, написала дівчина на своїй сторінці у фейсбуці. Мати звільнили в рамках “жіночого обміну” лише чотири місяці тому. Вона поїхала у Дніпро до дочок і вже там пішла служити до ЗСУ. Сім’я винайняла дві квартири в одному під’їзді у будинку на Набережній Перемоги 118.

14 січня мати Русани застудилася і пропустила чергування у військовій частині, залишившись удома. Її молодша донька прибирала, а бабуся смажила чебуреки на кухні. На початку третьої їм зателефонувала Русана – вона була у справах в Одесі. “Востаннє я говорила з мамою по телефону о 15:07. “У нас все тихо, відпочивай”, – написала дівчина у фейсбуку. З того часу телефони всіх трьох не відповідають. Жінки вважаються зниклими безвісти.

Батько і наречений Русани досі у полоні в Росії. Їхній сімейний будинок у Маріуполі знищено. Свій запис про зниклу родину Русана закінчила словами: “З ненавистю до росіян, які колись жили, живуть зараз і ненароджені”.

Інша мешканка дев’ятиповерхівки, 23-річна Анастасія Швець, перед нападом Росії на Україну у лютому закінчила магістратуру Університету митної справи та фінансів у Дніпрі. А вже у вересні 2022 року втратила свого нареченого. Його вбили на фронті.

“Я не жила, а існувала весь час, намагалася змиритися, що мого хороброго Влада більше немає …” – писала дівчина у своєму інстаграмі.

У суботу вона була вдома з батьками – Наталією та Максимом Швецями. Її мати була волонтером в організації “Кішки шукають дім”, рятувала “котячі життя та долі”, пишуть про неї колеги. День був сімейний: “Згадую безглузді жарти батька сьогодні. Як із мамою сьогодні фоткала цуценят. Їли мамин удон”.

А потім прилетіла ракета. Дівчина розповідає, що вибухова хвиля накрила її дверима в ліжку. Вона побачила, що ванни, кухні, коридору немає. На їхньому місті була прірва, звідки було видно чужий під’їзд.

Дівчина вижила під час вибуху та врятувалася буквально під об’єктивами фотокореспондентів. Спочатку світ побачив, як вона сидить серед руїн власної квартири, а потім – як рятувальники перетягують її у безпечне місце. У руках Анастатсія стискала плюшевого динозавра та шматок ялинкового сріблястого дощика.

Батьки дівчини загинули.

Антон та Єва

21-річний Антон зробив пропозицію Єві на Новий рік. Домовилися одружитися навесні. 14 січня він під’їжджав до будинку Єви, розмовляючи з нею по телефону. Йому залишилося їхати до під’їзду 300 метрів, коли у дев’ятиповерхівку влучила ракета. Дзвінок обірвався.

Антон нервово рвонув до будівлі. “Коли я приїхав, то побачив бетонні завали. Провалилося все і восьмий поверх, на якому вона живе. Я туди поліз, не дочекавшись рятувальників”, – розповів він порталу 056.ua.

“Все палало, був газ. Рятувальники кричали, щоб я зліз звіди, а я там стою, голими руками бетонні плити рухаю, шукаю її. Потім звідти військові вже “за шкібарки” зняли мене, кажучи, що газ може вибухнути”, – розповів Антон.

Він брав участь у пошуках п’ять годин поспіль. За цей час допоміг рятувальникам знайти інших постраждалих.

“Біля автомобіля під плитою ми знайшли пораненого чоловіка, розібрали бетонні плити і чекали на медиків. Трохи ближче до під’їзду розкопали бабусю, а потім я вже знаходив лише мертвих – тіла та їхні залишки”, – сказав хлопець.

До ночі він втратив сили. Вийшов із завалів, а за годину йому зателефонували, сказали, що Єва знайшлася.

“Вона була під завалами з боку дороги, туди не пускали, тому що там автомобілі вибухали. До неї дістатися не було можливості, тому що арку було перекрито спецтехнікою”, – пояснив Антон. Дівчину забрали до реанімації.

Наречений вважає, що Єва залишилася живою через те, що від вибухової хвилі разом із перегородками впала з восьмого поверху і зверху її накрило від уламків іншими бетонними плитами.

“Зараз вона в реанімації, стан стабільно тяжкий. Вона притомна, але до неї не пускають нікого. Навіть мене лише на дві хвилини пустили”, – каже Антон.

Приїхав з Бахмута, щоб побачити маму

Разом із Антоном завали розбирав і 31-річний військовий Максим Омеляненко. До вторгнення у лютому 2022-го він працював тренером у Дніпрі, потім воював у Херсонській області, а зараз обороняє найгарячішу точку фронту – Бахмут.

Дізнавшись про трагедію у своєму будинку, він вирушив у Дніпро. Під завалами опинилися його мама Людмила, пес та кіт. Мати врятували з їхньої квартири на верхньому поверсі, вона вижила на частині кухні, притиснутої плитою.

Максим довго чекав, поки його пустять до мами. “Я побачив очі мами, вона побачила мене. Я не можу передати, який був ради бачити її живою. Вона втратила багато крові. Ми не знаємо, чи зможе вона ходити – плита передавила їй ноги”

Максим відвідав маму у лікарні і вже повернувся на фронт.

Пошуки завершили

Чотири дні у Дніпрі розбирали завали того, що залишилося від будинку.

Уламки плит та несучих конструкцій змішалися з меблями, одягом та сантехнікою. Розбираючи завали, рятувальники повільно відкидали кожну об’ємну частину, прислухаються та просвічують ліхтариками до ущелин, сподіваючись знайти вцілілих. З руїн будинку врятували 39 людей.

О 13:00 17 січня пошуково-рятувальні завершили.

Від удару російської ракети у Дніпрі загинули 44 людини, з них 5 дітей. 79 людей – поранені.