Віктор Ющенко емоційно звернувся до українців. Екс-президент написав великий пост на своїй сторінці у Фейсбук.
Подаємо оригінальний текст звернення:
“Шановні друзі!
За останні сто років, коли ви візьмете політичні карти Європи, вісімдесят відсотків з них будуть без України. Над нами панували всі кому не лінь: поляки, росіяни, румуни, чехи, угорці. Ми шість разів проголошували незалежність, якщо взяти з часів Директорії. І ці рахунки не точні, бо в сорокових роках проголошувались локальні республіки.
П’ять разів ми програвали. У нас було чи півтори доби своєї проголошеної держави, як у Августина Волошина, чи два з половиною роки – УНР. Кожен, хто приходив до нас, малював свою карту. Сьогодні Путін стовпи прикордонні переносить, а років 80 назад, таких любителів було ще більше. Один Ленін нам двічі об’являв війну.
Я розумію, що наше сьогоднішнє становлення є дуже складним. Але я відверто скажу, що двадцять сім років назад випірнути у цьому складному егоїстичному політичному світі найбільшою за площею державою Європи, двадцять вісім років працювати на своє утвердження, не маючи до цього років триста своєї держави, ці двадцять сім років незалежності сьогодні – найбільше наше щастя.
Дійсно, є ще багато-багато клопотів. Ми спілкуємося різними мовами. Це не докір, це констатація, що ми такі. Не міряйте нас мірками грузинської ходи чи естонської, чи литовської. Цей путь ми ніколи не повторимо, бо ми інші.
Що ж нас так розділяє? Як нас об’єднати?
Ми ходимо в різні церкви, і це немало значить. Ми читаємо різну історію. Ми же добре розуміємо, що є донецька історія. В них своя совкова уява, хто ми і звідки. І, скоріше, руський мір дуже тепліший на тій стороні. Я це не підтримую, але такими вони є. Чи ми говоримо про пам’ять національну. Чому я ставив за мету зробити ці мітки в культурі, в історії? Тому що нічого так не консолідує, як твоя культура, як твоя пам’ять. І тому в кожній нації ці питання стоять на порядку денному. Щоб ставити і вирішувати великі задачі, навіть економічні та соціальні, потрібна консолідація.
І тому підняти цей пласт в одному поколінні дуже важко.
Переконаний, що український президент, який сьогодні буде декларувати єврозближення, повинен пам’ятати, що відсотків сорок його не зрозуміють сьогодні. А років десять назад і добра половина тебе не зрозуміла. Якщо президент буде піднімати тему Північно-Атлантичної єдності, маємо на увазі, сьогодні, можливо, більшість тебе зрозуміє. А 10 років назад тебе шістдесят відсотків не зрозуміло б. Чи ми говоримо про питання мови, чи ми говоримо про питання церкви, чи ми говоримо про питання пам’яті, – це всі питання, які постійно на порядку денному.
Ми крок за кроком більше розуміємо, у нас залишається більше знань, і історичних, і культурних. Тому б я сказав, що мобілізація, те що нас консолідує, – найголовніше. Чи ми говоримо про щоденне життя, чи ми говоримо про стратегічне.
Як склеїти до купи 45 мільйонів людей?
Це найцікавіше запитання. Це не одноходовка. Це не мова про один якийсь компонент. В’ячеслав Максимович Чорновіл завжди казав: «Пам’ятай, Україна починається з тебе. Не з президента, не з голови селищної ради, не з сусідів. Якщо ти українець, український порядок наведи у своїй душі, у своїх поступках».
