Сюжет. Дорріго Еванс – син ремонтника звичайної австралійської залізниці. Він мав старшого брата, татка, який пам’ятав голод, і маму, котра належала до покоління людей, що не вбачали в прояві почуттів слабкість чи театральність. А головне: Дорріго «був єдиним з усієї сім’ї, хто у дванадцять років успішно склав випускний тест після початкової школи і таким чином отримав стипендію на навчання в середній школі». Після її закінчення хлопець вступить до Мельбурнського університету, де вивчатиме медицину. Там Дорріго побачить безліч різних людей, на його превелике диво, дуже самовпевнених, що відстежують свій родовід. Чим міг похвалитися він? Любов’ю до своєї родини, яка просто вміла виживати. «Йому знадобиться ціле життя, щоб оцінити, яке ж це було досягнення». Він читатиме книжки до сп’яніння словами, кохатиме і думатиме про війну, яка всюди, яка неодмінно покличе за собою.
Раптом минуле уривається. Перед нами Дорріго Еванс – герой війни, обличчя з телевізійних шоу. Він має за плечима багато прожитих років і дитяче нерозуміння того, чому раптом став відомим хірургом, символом війни й пережитих страждань у полоні. Дорріго все більше віддаляється від зовнішнього світу, він живе минулим та спогадами про боротьбу за життя, цінність якого полягає у миттях, коли ти «злітаєш до сонця» в абсолютному відчутті щастя.
Видавництво: «Видавництво Старого Лева»
Наклад: 2000 примірників
Бекграунд. Ричард Фленеган – один з найкращих романістів Австралії. Розпочав письменницьку діяльність у середині 1990-х. У його доробку сім романів, найсвіжіший вийшов цього місяця. Фленеган не квапиться, готуючи книжки декілька років, що, безумовно, впливає на їхню художню якість.
«Вузька стежка на далеку північ» – перший твір Фленегана, перекладений українською. До його написання прозаїка підштовхнула історія власного батька, який під час Другої світової війни потрапив у полон до японців і став одним з будівників «Дороги смерті» – залізниці, яка мала з’єднати Бірму з Таїландом. За різними даними, над її спорудженням працювало близько 60 000 військовополонених, з них 13 000 загинули через жорстоке поводження охорони, голод, хвороби та несприятливі умови життя.
Назву роману Фленеган свідомо запозичив у видатного японського поета Мацуо Басьо. Його «Вузька стежка на далеку північ» – прозовий та поетичний щоденник подорожей, який вважається одним з основних текстів класичної японської літератури. Цим Фленеган підкреслив, що нація, яка колись пережила культурний злет, спромоглася так низько впасти у своїй жадобі влади.
Вам сподобається, якщо: ви полюбляєте романи про Другу світову війну, які подають її не як суцільну перемогу і браваду, а як гуманітарну трагедію.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите твори, де забагато натуралістичних подробиць і насилля, а також у яких порушується лінійність сюжету.
Головна причина прочитати: зрозуміти, за що роман здобув Букерівську премію у 2014 році. А також переконатися, що Ричард Фленеган – з тих письменників, які здатні дивувати стриманою досконалістю своїх творів.
Ще три новинки жовтня
«Запроданець», Пол Бейті
«КМ-Букс»
Роман «Запроданець» у 2016 році отримав Букерівську премію, а його автор став першим письменником із США, якому вдалося підкорити суворе журі однієї з найпристижніших літературних відзнак світу. У себе на батьківщині Бейті відомий як сатирик, котрий працює з темою расової нерівності. Хоча сам письменник вважає, що його творчість глибша за критику з елементами висміювання. Для Бейті сатира – це спосіб замовчування туги, болю та розчарування.
Герой роману «Запроданець», молодий чоловік, який мешкає у гетто для афроамериканців у одному з районів Лос-Анджелеса, опиняється на лаві підсудних за те, що спробував відновити рабство. Як таке може бути у толерантній і демократичній країні? А чи є вона такою? Бейті розвіює ілюзію расової рівності, сміється з марних і напівбожевільних спроб самих афроамериканців боротися за свободу чи то кримінальними, чи то інтелектуальними методами. У його оповіді цитати з Конституції США та наукових праць психологів чергуються зі сленгом і дуже неполіткоректними висловлюваннями. Хоча за зовнішньою жорстокістю у романі ховається крайній відчай, адже монстри породжують монстрів. І чи розірве це коло шокова терапія від Бейті, невідомо.
«Про море мені розкажи», Ельчін Сафарлі
Bookchef
Сучасний азербайджанський письменник, якого маркетологи від книжкового бізнесу охрестили «другим Орханом Памуком», хоча стилістика його творів явно виступає проти таких недоречних порівнянь. Сафарлі обрав для себе шлях автора сентиментальних романів про одвічні людські цінності й ситуації, які лишаються незмінними, де б вони не розгортались – у Києві, Стамбулі чи Караганді.
«Про море мені розкажи» – роман в оповіданнях про дорослішання, пошук себе, кохання, про дім і, звісно ж, море, який має чимало автобіографічних елементів. Кожен новий розділ починається із сентенції, кожна з яких здатна перетворитися на популярну у соцмережах цитату: «Тягнися до сонця, хоч як довго падали б дощі», «Ми різні, та все ж про одне», «Через тріщини в нас проникає світло». Протягом оповіді письменник намагається вселити в читача віру в прекрасне, любов і добро. Подекуди це виглядає наївно, але щиро, бо Сафарлі дійсно вірить у те, що робить. Окрім цієї щирості, у книзі присутня атмосфера Сходу з характерною для неї споглядальністю.
«Співдружність», Енн Патчетт
«Клуб сімейного дозвілля»
Переклад українською роману популярної американської письменниці, який в оригіналі вийшов минулого року. Володарка літературних премій, авторка численних публікацій у відомих глянцевих журналах, Енн Патчетт отримує схвальні відгуки критиків по обидва боки океану. Її родинний роман «Співдружність», сьомий у творчому доробку, цілком виправдав своє щасливе число. Патчетт, за її власним зізнанням у одному з інтерв’ю, нарешті наважилася написати автобіографічний твір, заразом піднявши питання про співвідношення вигадки і фактів, про здатність письменника загорнути фантазію у дуже реалістичну обгортку.
Поштовхом для створення роману був власний досвід авторки, батьки якої розлучилися, мати вдруге вийшла заміж за чоловіка, що мав від першого шлюбу чотирьох дітей. Коли влітку всі вони разом збиралися й відпочивали, саме і йшлося про співдружність ідеальної американської родини й дивні відчуття дитини, яка опинилася серед чужих людей, котрих їй наполегливо нав’язують як рідних. Але роман Патчетт глибший за історію родини й складнощі дорослішання, описані в ньому дії охоплюють 50 років, а це означає, що без суспільно-політичних тем теж не обійдеться.
Джерело: mind.ua
