Як львівський письменник змусив Європу чекати на кожен новий твір

Львівський письменник Леопольд фон Захер-Мазох увійшов в усі підручники з психотерапії і створив образ "демонічної жінки з нагайкою".

Серед його шанувальників були Флобер, Дюма-молодший та Віктор Гюго. Французи настільки обожнювали Мазоха, що ставили його в один ряд із Гете. Народному улюбленцю французький президент особисто вручить найвищу відзнаку країни – орден Почесного Легіону, пише 24tv.ua.

А все це за пікантні романи, де автор уперше зобразив жорстоких красунь у хутрі і з батогом, приправивши історії описами українського села й додавши галицького колориту.

Як і запевняють психологи, все почалося з дитинства. Захер народився в сім’ї львівських аристократів. Батько – голова місцевої поліції, мама – донька ректора Львівського університету.

Їхній син виявився настільки хворобливим, що подружжя віддало його годувальниці Гандзі в село неподалік Львова. Разом з молоком малий вбирав і масу пісень, легенд, історій про козаків та опришків. Так зародилася перша частина творчості.

А друга проявилася випадково. Якось Захер підгледів любовні ігри своєї родички. Допитливого хлопця швидко виявили і відгамселили. І на здивування самого ж Захера, останнє йому сподобалося найбільше.

А потім був переїзд у Чехію, далі — в Австрію. У 19 років Захер став доктором юриспруденції.

захер мазох

Так би й сидів над збірками законів, та заважали яскраві образи в голові. Аби їх позбутися, виклав еротичні сюжети на папері й заради цікавості надіслав видавцеві. Твір миттєво вийшов друком, а від автора вимагали нових робіт. Про нудне право можна забути.

"Венера в хутрі", "Дон Жуан із Коломиї" – ці твори не тільки додали перчинки консервативній Європі, але яскраво описали й саму Україну: наші традиції, обряди гуцулів та побут українських селян.

Може б, ці твори й загубилися посеред шедеврів європейських класиків, але втрутився віденський психолог Крафт-Ебінг. Начитавшись романів колишнього львів’янина про насолоди чоловіків усвідомив, що відкрив ще одну сексуальну патологію. Над назвою довго не мудрував. Мазохізм. Сам письменник, до речі, шалено обурився, що його творчість звели до діагнозу.