Відчайдушна історія хлопця з ДЦП, який підкорив Європу

Близько року назад промайнула звістка, що хворий на ДЦП 20-річний хлопець із звичайного українського села з колоритною назвою Березівка готується перетнути Європу на триколісному велосипеді. Тоді це здавалось неможливим і, правду кажучи, мало хто вірив, що мрія Івана Маслюка здійсниться.

Відчайдушна історія хлопця з ДЦП, який підкорив ЄвропуЗдається, навіть батьки ніяк не могли усвідомити всю серйозність намірів свого сина та його друзів. Проте, пройшов рік і тепер Івана знають не тільки, як першу в Україні людину з ДЦП, що підкорила Говерлу та 12 країн Європи. А й одного з авторів проекту під назвою Оn3Wheels, або «на трьох колесах»,який допомагає людям з інвалідністю відкривати світ заново.

Мрія дається разом з силами для її здійснення

«Перший раз я побачив Івана на дискотеці. Я тоді був шокований. Хлопець танцює на милицях, радіє і просто насолоджується життям. Я підійшов до нього і кажу: «Чувак, ти хто такий?». Так ми познайомились і почали дружити. Іван розказав, що в нього є мрія. Він хоче перетнути всю Європу і побачити океан. Він сказав, що хоче зробити це на коні, тому що дуже любить коней. Але я не знав, як це можна було б організувати», - розповідає Олег Савчук, який разом з Сашком Луциком організували для Івана 100-денну подорож до Лісабона через 12 країн. Саме ці троє хлопців складають такий собі «кістяк» команди.

Затяті мандрівники, які вже побували у більш, ніж 30 країнах світу, не змогли просто забути про мрію свого друга. Хоч і довго ламали голови перш, ніж її здійснити. Та для людини з інтелектом нема нічого неможливого.

Відчайдушна історія хлопця з ДЦП, який підкорив Європу

«У Франції я побачив спеціальне спорядження для людей з інвалідністю. Спорядження називається LaJoëlette, ми її лагідно називаємо Іванка, або Джульєтка. От тоді стало зрозуміло, як можна допомогти Івану. Спорядження коштує кілька тисяч доларів і ми почали шукати гроші. Тільки одна людина повірила в наш задум», - говорить Олег.

За словами Сашка Луцика, інженери продумали її майже ідеально: там є спеціальні амортизатори, підголовники, можливість кільком людям піднімати її. Тепер вони готові організувати такий похід для будь-якої людини з фізичними вадами. Але про це згодом.

Так, у хлопців з’явилася «джульєтка». А в подарунок на свій день народження Іван отримав триколісний велосипед, на якому і здійснив свою подорож.

Неможливе можливо

До поїздки хлопці підійшли з всією серйозністю. Довго тренувалися вдома, адже задумали підкорити 5000 кілометрів. До того ж потрібно було добре продумати всі технічні та організаційні моменти.

Спочатку вони їздили по Україні, поїздки тривали до двох днів. Коли піднімались на Боржаву, то просто посадили Івана на звичайнісінький велосипед і так підкорили вершину.

«Все це було зроблено практично за три місяці. Величезна робота. Зараз, оглядаючись назад, мені взагалі здається, що ми зробили неможливе. Відчуття таке, ніби я піднявся на найвищу вершину, яка тільки існує. Я навіть не знав, що я таке можу. І тільки тепер я починаю усвідомлювати все, що сталося (поїздка Європою завершилась в листопаді минулого року, - Ред.)», - говорить Олег.

Відчайдушна історія хлопця з ДЦП, який підкорив Європу

Однозначно, це перемога над собою не тільки для Івана, а й для всіх учасників.

«Ми виїжджали з 200 євро в кишені. І не знали, як все буде. По дорозі ставалися різні ситуації. Наприклад, у Франції настав критичний момент, коли грошей зовсім не було. Ми вже думали, що візьмемо гітару, барабани і підемо на вулицю. Але тоді сталося те, чого ніхто з нас взагалі навіть не міг очікувати. Один підприємець почув про нас і про те, що ми робимо і запросив нас в ресторан. Ми смачно поїли, він за все заплатив і дав нам конверт. В нього була єдина умова, щоб ми відкрили той конверт після того, як він піде. Ми чемно подякували і розійшлись. В конверті було 500 євро. На той момент то було просто, як чудо. Також багато допомагала українська діаспора», - згадує Олег Савчук.

Такі ситуації траплялися повсюди. Якщо в Україні питають: «Для чого вам це потрібно?», то в європейців таких питань не виникає.

«Було багато ситуацій, про які журналістам не можна розказувати, - сміється Іван. –  Найбільше вразила реакція людей. В Іспанії на законодавчому рівні це відчутно. Жодне кафе не відкриється без пандусів. І ставлення суспільства до інвалідів зовсім інше. Я побував у багатьох музеях, в Альпах, підкорив Монблан, побачив океан. Це не забувається».

Очі не бачать, серце не болить

Після поїздки життя Івана набрало швидкостей. Із звичайного сільського хлопця з ДЦП він перетворився на того, хто надихає інших людей з фізичними вадами змінювати своє життя.

Відчайдушна історія хлопця з ДЦП, який підкорив Європу

«Мрія подорожуватиу мене була з самого народження. Інвалідність в придачу. Дякуючи моїм батькам я  їздив по Україні, але це були такі поїздки.. Приїхав, посидів, поїхав назад. Я завжди жив нормальним повноцінним життям: вчився у звичайній школі, катався верхи, навіть грав у футбол. Але це було життя звичайного сільського хлопця. Спокійне, тихе, розмірене», - розповідає Іван Маслюк і одразу застерігає від «коректних» питань стосовно здоров’я.

«Мені дуже не подобається, коли люди стараються коректно задавати питання. Часто на вулиці на мене дивляться так, ніби я завтра вмру. Тому я розумію тих, хто закривається вдома і не хоче виходити на вулицю», - додає він.

За його словами, основна проблема для інвалідів – це не фізичні вади, а ізоляція суспільства. Іван переконаний, по справжньому обмежена не та людина, в котрої є фізичні вади. А той, хто будує бар’єри в себе в голові.

«В мене ніколи і думки не було, що я можу когось надихати, чи змінити чиєсь життя. Я просто хотів жити «на повну» сам. А зараз в мене є можливість допомогти й іншим людям. Головне – не сидіти вдома, не закриватись в чотирьох стінах, а виходити на вулицю. Інваліди рідко ходять в кафе, тому що здебільшого для них нема умов навіть сходити в туалет. Для суспільства це вигідно, тому що нас не бачать. Якщо не бачать, то й допомагати не потрібно», - говорить Іван Маслюк.

Цього літа за допомогою своїх друзів та «джульєтки» Іван підкорив Говерлу.

«То було важче, ніж я думав. До того ж ми забули ключі, щоб підкручувати спорядження. Виходили з ситуації, як могли. Підкручували ножами. Всім, що було під руками. З нами була одна дівчина, Мирослава. То вона зав’язувала шнурівки, якщо в когось розв’язувались, допомагала в елементарних речах», - згадує Олег Савчук.

До кінця літа хлопці планують організувати 12 походів для людей з обмеженими фізичними можливостями абсолютно безкоштовно. Наступна ціль - здійснити подорож Америкою на велосипеді. На цей раз задумали проїхати 7 000 кілометрів.

Оn3Wheels – це команда, яка мріє про те, що рано чи пізно в Україні люди з фізичними вадами зможуть жити повноцінним життям. Підтримати команду можна на Спільнокошті.

Джерело