Вівторок, 19 березня

«Моя донька любить понеділок». Львів’янка рік навчала свою дитину вдома

Що таке хоумскулінг, чим він відрізняється від традиційної школи й чи варто вчити дитину самотужки, розповідає Наталя Кузьма.

Львівська громадська активістка Наталя Кузьма не має педагогічної освіти. Це не заважало їй протягом року самій навчати свою семирічну дочку. Торік вона вирішила не вести Маргариту до школи, а залишити її на домашньому навчанні – так званому хоумскулінгу. Tvoemisto.tv запитало Наталю, як минув цей рік і чи піде дівчинка коли-небудь до школи.

Я почала планувати майбутнє доньки ще до її народження. Захоплювалась ідеями альтернативної освіти, вивчала новаторські підходи виховання дітей, ходила до Школи батьківства. Засновники цієї школи хотіли створити альтернативний навчальний заклад. Так я стала учасницею пілотного проекту школи вільного типу «Наутілус». Ми зібрали колектив творчих людей, але забракло менеджерів: проект утілити не вдалося.

Втім, у моїй голові з’явилося розуміння, що школа може бути іншою. Я відвідувала багато семінарів, читала фахову літературу, стежила за досвідом інших країн. Особливе враження на мене справив досвід британської школи  Summerhill school, де вчать свободи. Її засновник Александер Сазерленд Нілл писав, що діти мають самі приймати рішення, чи йти до школи. Школі скоро сто років, і вона досі успішна.

Я опинилась перед вибором: вести дитину до традиційної школи чи повністю брати відповідальність за навчання дочки на себе. Зупинились на хоумскулінгу. Закон України «Про освіту» передбачає, що батьки можуть обирати форму навчання: екстернат, заочна, індивідуальна і дистанційна форми. Ми оформилися на екстернат у львівській школі «Лідер», яка має всі форми навчання.

Навчальну програму ми проходили разом. Я могла додавати гуртки за потребою, але основні предмети викладала їй сама. Ми займались щодня півтори-дві години вранці, а ввечері читали. Зараз, улітку, витрачаємо 15-20 хвилин на навчання, а потім вона має купу своїх справ: велосипед, скейтборд. Моя дочка любить понеділок, бо не треба йти до школи, вставати рано, робити те, чого вона не хоче. Ми йдемо на майданчик, робимо зарядку, а тоді в будь-який час займаємось і йдемо на гуртки.

«Моя донька любить понеділок». Львів’янка рік навчала свою дитину вдома

Вчителька, за якою ми були закріплені у школі, перевіряла знання Маргарити раз на півтора місяці. Говорила, що варто підучити, допомагала дібрати підручники, організувати час правильно, структурувати навчальну програму. Наприкінці року дочка написала диктант, завдання з математики, показала аплікації та склала тест із англійської. Чесно кажучи, я переживала дужче за Маргариту: це був і мій експериментальний рік.

Багато великих навчалися вдома. Домашню освіту здобула Агата Крісті та винахідник Александер Белл. Едісон говорив, що не став би винахідником, якби вчився у школі.

Чому мені не підходить традиційна школа? Є кілька причин. У школах досі існує уявлення, що дитина – порожня посудина, яку наповнюють знаннями. Воно застаріле. Дитина – це насіння, в ній уже є певний талант. І завдання вчителя – не навчити дитину, що 2+2=4, а зрозуміти, який вона має талант. У школі цього, на жаль, немає: там існують показники рівня знань, якому мають відповідати всі учні у класі. А вчитель фізично не має часу на розкриття талантів кожного з тридцяти учнів. Із величезним навантаженням учителів у традиційній школі говорити про індивідуальний підхід нереально.

«Моя донька любить понеділок». Львів’янка рік навчала свою дитину вдома

Навчання у традиційній школі не прикладне. Я згодна з Кеном Робінсоном, який говорив, що школа дає академічні знання, й на виході ми маємо вченого, який не знає, що робити з цими знаннями на практиці. Коли ж ми розв’язуємо задачу, я відразу шукаю приклад ситуації, де вона може використати ці знання. Наприклад: ти пішла в магазин, мала одну суму, витратила іншу – ось і задача на остачу.

Помилка у школі – це апріорі погано. За неї сварять, занижують оцінки. Критичне ж мислення передбачає, що ми можемо все ставити під сумнів, навіть те, що говорить учитель. Та чи готові вчителі, що їхні твердження поставлять під сумнів?

У школі багато пафосу. «Діти – наше майбутнє», «Шевченко – пророк України», і всі повинні вивчити його біографію в деталях. Насправді це відштовхує дітей від навчання. Вони люблять щось інтерактивне. Не завжди тут винен учитель, адже так побудована навчальна програма. Бюрократія вбиває креативність у вчителях, примушуючи їх займатись писаниною для звітності, а не дітьми.

Не віддати дитину до школи не досить. Потрібно замінити школу чимось кращим. Отже, вчити дитину вдома означає не ходити на роботу, а вчитися разом із нею. Я мала тяжку зиму, нічого не встигала і все думала, навіщо мені це домашнє навчання й чи не краще віддати дитину до школи. Якраз тоді я брала участь у протестах, пов’язаних із сміттям і не могла повністю контролювати процес навчання.

Довелося взяти на допомогу репетиторів. Через це ми витратили на хоумскулінг більше, ніж пішло б на звичайну школу. Але, якщо не водити дитину на гуртки й не залучати репетиторів, виходить так само. Домашня освіта дає свободу вибору: як учити, кого залучати, який добирати контент. У перші роки важливо, щоб дитина не просто накопичила знання, а зрозуміла себе. Тому я даю Маргариті змогу спробувати все.

«Моя донька любить понеділок». Львів’янка рік навчала свою дитину вдома

Проблем із соціалізацією дочка не має. В неї багато друзів. Їй не буває сумно, хоча психологи кажуть, що дитині корисно й понудитися – це допомагає розвивати навички самоорганізації. Важливо, щоб дитина усвідомила, чого вона вчиться. Дуже небезпечно, коли ми виховуємо виконавців, які просто слухають – те добре, се погано. Я не хочу, щоб вона жила з понеділка до п’ятниці й з дев’ятої до шостої, роблячи те, що придумав якийсь директор. Школа дала мені шаблон для життя, але не підготувала до реальності. Фінансова грамотність чи розуміння принципів комунікації знадобилися б мені значно більше, ніж дата скасування кріпацтва.

Хочу запровадити курси для батьків-хоумскулерів. А також для вчителів альтернативних шкіл і для людей, які добре знають свою галузь, але не вміють працювати з дітьми. Чотири-п’ять років навчання на педагога не потрібні – все так швидко змінюється, що там завжди вчитимуть застарілих речей. Класний учитель не той, хто каже, як робити, а той, хто створить середовище, аби дитина сама знайшла рішення. Нині така тенденція в усьому: відходимо від того, що підходить усім, і шукаємо те, що підходить конкретно нам.

Я не закликаю вже завтра забрати дітей зі школи і перейти на домашнє навчання. Я хочу показати, якою є інша освіта, і що насправді є вибір. Чоловік трохи критикує моє захоплення хоумскулінгом, але для мене це стимул шукати кращі способи навчання. Ми домовлялися, що, якщо донька не витягне навчальну програму першого класу, у другий клас вона піде до традиційної школи. Та, на щастя, все вдалося. До другого класу Маргарита піде до приватної новаторської Школи вільних та небайдужих, яку цьогоріч відкривають у Львові.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.
ТЕГИ: