Спецпроект “Люди передової”. Без імен і звань

За всю розмову він лише раз відвів погляд.  І то через питання про його родину. Бо негоже чужій людині бачити сум командира за рідними та мирним життям.

Традиційна закарпатська гостинність – філіжанка (так - так саме маленька філіжаночка з порцеляни  привезена з дому, бо  справжні закарпатці не п’ють каву з будь-чого) ароматної, обов’язково щойно змеленої кави. До речі, відстань до терористів, тут вимірюється навіть не сотнями метрів. Тому намагаємося говорити не голосно. За кілька хвилин розмови спостерігач доповідає, що ворог теж почав щось готувати на своїй кухні. Командир легенько усміхнувся, бо запах закарпатської кави викликає шлункові спазми в російських окупантів. Тут це знають.

Спецпроект "Люди передової". Без імен і звань

До війни, цей мудрий чоловік мав свій ресторан в одному з гірських туристичних міст. Сам розробляв меню і готував. Йому подобається приносити людям щастя. Та коли Україна повстала проти кремлівського ставленика-президента він пішов на майдан. А звідти на фронт. Сьогодні ж він командує одним з найскладніших взводних опорних пунктів. Його підлеглі мають різний вік від молодого до дуже зрілого. Але до кожного є свій підхід. А головне у всього підрозділу є віра в свого командира. В те, що його накази потрібно виконувати без роздумів, бо гіршого він не порадить. І зайвий раз ніхто не наражатиметься на небезпеку.

Багато роботи хлопці докладають для обладнання свого опорника. З отриманих та підручних матеріалів вони обладнали бліндажі, переходи, вогневі позиції та чимало неприємних сюрпризів для ворога. Зараз вони готуються до зими. І холодна погода не застане їх зненацька. Бо мають вони і де просушитись, і де відпочити.

Для всієї України просили передати, що закарпатці традиційно мужні і вправні воїни. І свою позицію вони не здадуть ніколи і нікому. Вони просили не називати імен. Адже обличчя їх командира говорить само за себе краще всіх рангів чи позивних.

Тарас Грень, Медіа-центр МОУ