Сьогодні – третя річниця трагедії “Іловайського котла”

Іловайська трагедія сталася у серпні 2014 року. Протягом кількох днів тривали запеклі бої за Іловайськ, які закінчилися розстрілом українських військових Росією. Пригадаймо хронологію тодішніх подій, а також причини, які призвели до трагедії, за версією слідства.

іловайськ

Сьогодні минають треті роковини Іловайської трагедії. В Іловайському котлі, згідно з офіційними даними, Україна втратила 366 бійців. Ще 429 отримали поранення, а 300 потрапили у полон. 28 серпня 2014го тоді ще речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко передав, що Іловайськ під контролем українських військових, пише dyvys.info.

Пропонуємо згадати хронологію тих подій, згідно з офіційними даними ЗСУ.

Хронологія боїв за Іловайськ

Штурм Іловайська розпочався 6 серпня. Це була перша спроба взяти місто, одна вона провалилася. Між генералом-лейтенантом ЗСУ Русланом Хомчаком та військовими стався конфлікт.

Другий штурм Іловайська українськими військами відбувся 10 серпня. Українські добровольчі батальйони «Донбас», «Азов» і «Шахтарськ» спробували штурмувати місто, однак танк українських бійців підбили і зрештою штурм зупинився — Україна втратила 12 добровольців та БМП.

У цей час паралельно з Іловайською битвою тривали бої за Савур-Могилу і Красний Луч, що знаходяться недалеко від міста. Бойовикам вдалося відтіснити звідти українських військових і таким чином створити передумови для котла.

«Використовуючи висоту Савур-Могили, противник постійним артилерійським вогнем відрізав наші підрозділи від всіх видів постачання. Найнебезпечнішими були масові артилерійські обстріли з території Росії і прикордонної української території, куди регулярно висувалися російські батареї», — йдеться в звіті ТСК Верховної Ради з Іловайської трагедії.

Третій штурм Іловайська відбувся 18 серпня. Тоді батальйон «Донбас» увійшов у місто за підтримки ЗСУ. Слідом за ним в Іловайськ увійшов батальйон «Дніпро-1». Бойовики ж закріпилися у північній частині міста і взяли підкріплення з Донецька.

Напередодні 24 серпня на сході України були сконцентровані 12 військових підрозділів.

«Бійці Національної гвардії вже звільнили дві третини міста Іловайськ та відрізали шляхи постачання до нього живої сили та техніки російських найманців», — заявив тоді Андрій Лисенко.

Джерело: Міноборони

24 серпня зранку ватажок так званої “ДНР” Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках. Після обстрілу з території Росії 5-й батальйон територіальної оборони самовільно залишає позиції, зазначає Радіо Свобода. В результаті, без прикриття лишається ділянка державного кордону на рубежі Кутейникове-Мокроєланчик. На територію України входять російські війська. Вони просуваються до рубежа Ленінське, Унгельське, Новоіванівка. Близько 14 години прориваються до Осикового. Інша колона рухається у напрямку Комсомольського. Українське командування наказує ротній групі 93 бригади посилити підрозділ полковника Гордійчука на Савур Могилі. Та після зіткнення з противником в районі Мануївки група відходить. Підрозділи 51 бригади покидають позиції на блок-постах південніше Донецька.

Унаслідок раптового вторгнення 24-25 серпня 2014 року регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення значно переважаючих за чисельністю сил ворога.

26 серпня починаються перемовини між керівником АТО Віктором Муженком та представниками Генштабу ЗС РФ (заступником начальника ГШ ЗС РФ Миколою Богдановським), а також на рівні керівництва сектору «Б» та підрозділів збройних сил РФ, про надання гарантії безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань України.

Упродовж 26-28 серпня лише між керівником АТО Муженком і Богдановським відбулося 12 телефонних розмов, за результатами яких російська сторона надала гарантії безпечного виходу українських військових з оточення у не бойовому порядку за узгодженими маршрутами.

28 серпня Президент Росії Володимир Путін пропонує надати українським підрозділам в Іловайську «зелений коридор». Але ввечері російське військове командування змінює умови. Вихід можливий без зброї та важкого озброєння. Українська сторона їх відхиляє.

29 серпня за командою генерала-лейтенанта Руслана Хомчака, о 4:45 починається вихід українських підрозділів, які блокували та зачищали Іловайськ на рубіж Многопілля-Агрономічне. О 6 ранку до селища Многопілля приїжджає російський бронетранспортер, але офіцер повідомляє про зміну умов. Російська сторона дозволяє вихід українських підрозділів за одним маршрутом, без зброї, боєприпасів та техніки. О 8:15 українські військові двома організованими колонами почали вихід з Іловайська. О 10:00 російська артилерія під Іловайськом впритул розстріляла «зелений коридор» попри запевнення, що українські бійці зможуть безпечно і без втрат вийти з оточення. Разом з українськими бійцями РФ вбила і трьох своїх вояків, яких українці взяли у полон для гарантії безпечного виходу.

Вихід українських військ з Іловайська. 29 Серпня 2014 р. Джерело: Вікіпедія

Вихід українських військ з Іловайська. 29 Серпня 2014 р. Джерело: Вікіпедія

30 серпня всі бійці, які не здалися в полон, зі зброєю і прапорами вийшли через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО.

Таким чином, Росія вбила 366 українських воїнів, 429 — отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 — потрапили у полон, Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн.

Причини трагедії

Військова прокуратура України, яка 14 серпня оприлюднила результати слідства та висновки судових експертиз, установила наступні ключові фактори, на тлі яких відбулося вторгнення підрозділів ЗС РФ та подальша російська окупація окремих районів Донецької і Луганської областей:

  1. Низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних Сил України.
  2. Численні факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників серед особового складу в українській армії у той період.
  3. Окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій, які не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких наслідків— загибелі українських військових та втрати озброєння і військової техніки (детальний аналіз цієї обставини надано комплексною експертизою, доступ до якої надано всім народним депутатам України, які мають допуск до державної таємниці).

Натомість головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов, який тривалий час займається власним розслідування Іловайської трагедії і причин, що призвели до неї, вважає, що висновки ГПУ не достовірні і не повні. На думку журналіста, яку він озвучив в інтерв’ю Дивись.info, Іловайську трагедію робить злочином саме те, що була брехня, яку частково спростовано під час розслідування ГПУ. Зокрема, що наказ на атаку на Іловайськ 11 серпня було дано командуванням АТО.

«11 серпня 2014 року керівництвом АТО видано наказ, на виконання якого командуванням сектору «Б» розроблено замисел, одним із завдань якого було блокування силами ЗС України та зачистка від незаконних збройних формувань міста Іловайськ. До бойової операції були залучені сили окремих добровольчих батальйонів», — йдеться у матеріалах справи ГПУ.

«Відтак 11 серпня був відданий наказ про звільнення міста і залучилися добровольчі батальйони. Я б додав, що добровольчі батальйони «Донбас», «Дніпро» та інші за увесь час операції діяли за наказом командування. Це потрібно, щоб припинити хвилю брехні, яку розповсюджують піарники пана Муженка, що там начебто були якісь невпорядковані, неорганізовані добробати, які самі йшли. Все це брехня суцільна. План наступу через Іловайськ на Зугрес було затверджено наказом Генерального штабу і особисто пана Муженка. І ці матеріали є у справі», — наголошує Юрій Бутусов.

Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.нет

Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.нет

Також журналіст переконаний, що факти дезертирства були важливими, але не критичними, якщо їх порівнювати з помилками оперативного командування.

«23 серпня з фронту втік батальйон територіальної оборони «Прикарпаття», який був легкоозброєним підрозділом. Його втеча призвела до того, що наступного дня було оточено та взято у полон підрозділ Національної гвардії, який відходив на Амвросіївку. Але бойова сила батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» була мінімальною. Основні проблеми, а це і помилки оперативного планування, призвели до того, що саме Генштаб відвів від сектору «Д» усі боєздатні підрозділи. Сектор «Д» був цікавим сектором, де не було військ. І це зробив Генеральний штаб, а не хтось інший.

Ці дуже грубі помилки мають хоча б отримати оцінку. Найбільшою помилкою батальйону «Прикарпаття» був їхній відступ аж до території Західної України. Але я хочу сказати, що це не єдиний випадок, коли наші підрозділи втрачали управління і відступали. Треба розглянути питання, чому 13 серпня із зони АТО поїхав додому батальйон 30-ої механізованої бригади. До того ж Генштаб і командування АТО мали враховувати, що такі випадки є. Водночас були надійні підрозділи і були резерви, нехай маленькі, але були. На жаль, застосування резервів не було здійснено, бо командувач Генштабу сидів на параді, і приймати рішення було нікому, а він все централізував на собі, замкнув все управління», — додав Юрій Бутусов.